У боях із російськими окупантами на сході України загинув Руслан Боровик – боєць ДШВ, “кіборг”, який у 2014-2015 роках пройшов пекло Донецького аеропорту, знаний і як військовий, і як фотограф.
Про смерть побратима друзі й колеги повідомили на його сторінці у фейсбуці в ніч із 30 квітня на 1 травня, пише Новинарня.
“…Місяць тому отримав контузію, але не покинув своє відділення та продовжував палити техніку російських окупантів. Руслан Боровик – людина з великої літери. Врівноваженість, порядність та в будь-яку хвилину готовність прийти на допомогу”, – розповідає журналіст Ярослав Бондаренко.
“Як так, не віриться. Ще одна болюча втрата… Скільки цікавих дискусій, іноді і спорів на тему фотографії з тобою.
Війна забирає найкращих… Руслан Боровик – патріот України! Миротворчі місії, кіборг, боєць 95-ї десантно-штурмової бригади”, – пише колега Володимир Зінченко.
Про нього
Руслан Боровик, позивний “Багдад”, свого часу служив на контракті в ЗСУ, двічі брав участь місіях в Іраку (2004–2005 рр.). Після звільнення з військової служби 12 років працював у банку інкасатором.
У 2014 році мобілізувався до лав Збройних сил України, служив у 90-му батальйоні на базі 95-ї окремої аеромобільної бригади (нині ДШВ) на посаді гранатометника.
Зайшов у ДАП – новий термінал – 30 листопада 2014 року. Був поранений у ногу.
Навіть під час важких боїв знаходив можливості фотографувати події. У 2015 році вийшов альбом “ДАП” зі світлинами ветерана.
Виставка його фоторобіт проходила у Верховній Раді.
У червні 2020-го світлини Боровика були представлені на фотовиставці “Героїчна оборона Донецького аеропорту (2014-2015)” в “Укрінформі”.
“Для мене фотографування у ДАПі було своєрідним способом емоційної розрядки. Я не планував робити виставку чи взагалі десь показувати ці світлини. Пригадую, що спершу, коли я брав до рук фотоапарат, багато хто з побратимів не хотів опинятися у полі зору мого об’єктива, запитували, мовляв, та навіщо тобі це… Але я хотів це зафіксувати чи то для себе, чи для майбутніх поколінь”, – розповідав Боровик, якого цитувала “Новинарня“.
Після демобілізації Руслан працював у Київському міському центрі допомоги ветеранам АТО при КМДА, активно займався спортом, бігав марафон, брав участь у Маршах захисників.
Залишилися дружина і дві малі доньки.
Меншу – Ганнусю – всі запам’ятали, коли вона на Марші захисників 2020 року танцювала перед колоною ветеранів-десантників, яку очолював батько.