37-річний Антон Смецький до війни займався хореографією, потім служив сапером на Запорізькому напрямку. У серпні цього року отримав поранення і втратив частину ноги. Нині проходить реабілітацію в Луцьку і чекає на протезування.
Про це повідомляє Суспільне.
Попри втрату ноги Антон мріє повернутися до танців, ставити хореографічні шоу і навчати дітей. Під час інтерв’ю Суспільному він вперше від початку війни потрапив у танцювальну залу.
Танцями Антон захопився ще у п’ять років: спочатку народними, потім сучасними. Після переїзду у Київ робив постановки шоу, мав балет, працював з Дмитром Коляденком, Іриною Білик.
“Танці – це насправді велика праця і культура. Діти вчаться цій культурі і їм це допомагає в майбутньому в житті”, — говорить хореограф.
Коли почалася повномасштабна війна, Антон Смецький прийняв рішення захищати рідну Україну. Спершу служив в Київській теробороні, потім пішов сапером в 116-ту окрему механізовану бригаду, весь час перебував на Запорізькому напрямку.
“Спочатку був як сапер-інженер, допомагав хлопцям. Я для них прощупував місцевість перед тим, як вони мали туди заходити — щоб не було мін, не зірвалося нічого. З ротою десь 10 виходів зробив. І що головне: ми завжди виїжджали на завдання, і завжди приїжджали”.
Поранення він отримав при штурмі, коли біг полем і побачив навпроти російського кулеметника. Коли стрибнув у найближчий окоп — випадково наступив на міну.
“Стаю – і такий бабах. Дим. Потім раз на ногу — ноги немає, немає стопи. Вона розірвана на шматки. Я не кричав, нічого. Війна — це і є смерть. Тільки комусь дається зразу, комусь не відразу, комусь у такому вигляді, як я”.
Позаду в бійця — дві складних операції у лікарнях Запоріжжя і Дніпра. Каже, що ні про що не шкодує. Зізнається лише: боляче втрачати на війні друзів та побратимів.
“Важко про це говорити. Кажуть, чоловіки не плачуть. Плачуть, тому що в чоловіків теж є серце, душа, дружба. Коли поруч з тобою побратим лежить…. Хвилину тому ти ще сміявся з ним. А зараз він вже лежить поряд, його просто вбила та проклята граната”.
Військовослужбовець нині лікується в одному з медичних закладів у Луцьку. Далі — реабілітація та безплатне протезування у клініці Superhumans у Львові. Хореограф мріє знову стати на ноги та повернутися до танців — улюбленої справи, якій присвятив життя.
“Я знаю, що все вийде: поставлю шоу, відкрию дитячу школу танців. Я мрію знову танцювати”.
Антон Смецький каже, навіть якщо не повернеться на війну, завжди буде допомагати своїм друзям та побратимам, які зараз захищають Україну.
На Прикарпатті церква пропонує орендувати різдвяну ялинку за донат
