6 березня 2024 року після тяжкої і тривалої хвороби відійшов у засвіти кіно телеоператор, Заслужений діяч мистецтв УРСР, кавалер орденів “За заслуги” III і ІІ ступенів Юрій Вікторович Бордаков.
Про це інформує Національна спілка кінематографістів України.
“Національна спілка кінематографістів України висловлює глибоке співчуття родині Юрія Бордакова, його близьким, друзям і колегам. Творча і самовіддана праця, виняткова порядність назавжди залишиться в пам’яті української кінематографії та телебачення”, – йдеться в повідомленні.
Юрій Бордаков народився 21 жовтня 1946 року в м. Ужгород. У 1980 закінчив кінофакультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого. Працював на Українському телебаченні та на студії “Укртелефільм”.
У його творчому доробку фільми: “Товариський суд” (1982), “Останній доказ королів” (1983), фільм-балет “Ольга” (1983), “Магічне коло” (1984), “Музика його душі” (1984), “Буковинські картинки” (1984), “Блакитна троянда” (1984), “Тобі, Вітчизно, пісні мої” (1985), “Співає Іван Попович” (1985), “Регіон” (1985), “Хай буде вам по вірі вашій” (1985), “Запорожець за Дунаєм” (1986), “Соло на флейті” (1986), “Тіні забутих предків” (1990), “Голгота України” (1990), “За часів Гайхан-Бея” (1991), “Возрадуємось” (1992), “Згадуючи Дяґілєвські вечори” (1992), “Людське щастя” (1992), “Сільські бувальщини” (1992), “Пробудження” (1992), “Не хочу згадувати” (1996), “Чорнобиль – 96” (1996).
Колеги згадують, що під час аварії на ЧАЕС Юрій був одним з тих сміливців, які ризикуючи життям, невпинно фільмували для історії трагедію сторіччя.
Саме за кінотрилогію “Чорнобиль: Два кольори часу” створену на студії “Укртелефільм” він, разом з режисером Ігорем Кобріним, сценаристами Леонідом Мужуком та Хемом Солганіком, отримав високе визнання – звання лауреата Державної премії України ім. Тараса Шевченка.
Місцем останнього спочинку митця стане Берковецьке кладовище в м. Київ.
