Нещодавно соцмережі заполонили згадки про нову моложідну субкультуру, від якої старше покоління хапається за серце, а психологи дискутують, чи можна вважати її небезпекою для ментального здоров’я. Йдеться про квадробіку: представники цієї течії перевтілюються у тварин та пародіюють їхню поведінку.
Суспільне Культура розповідає, хто такі квадробери, чим вони відрізняються від фурі та теріанів, а також згадує інші популярні в різні часи субкультури.
Квадробіка — це не лише субкультура, а й неофіційний вид спорту. Засновником цього руху вважається 42-річний японець Кенічі Іто. У дитинстві однолітки глузували, що він схожий на мавпу — та замість ображатися Кенічі почав вивчати поведінку мавп і, зрештою, пересуватися навкарачки. З часом він дедалі покращував свої показники в стометрівці навкарачки: у 2008 році подолав цю відстань лише за 18,58 секунди й потрапив до Книги рекордів Гіннеса.
На це звернули увагу американські фітнес-тренери. Вони надихнулися Кенічі Іто й створили комплекс вправ під назвою “квадробіка”: мікс йоги, пілатесу та стретчингу. Коли відео з таких тренувань потрапили в соцмережі, ними зацікавилася молодь — і квадробіка переросла в цілу субкультуру.
Найбільшу популярність ця спортивно-стильова течія має серед підлітків. Вони пародіюють поведінку тварин (гавкають, ричать, бігають тощо) та намагаються відтворити зовнішню схожість з тваринами: вдягають маски з мордочками, накладні хвости, рукавички у вигляді лап тощо.
Що більших масштабів набирають ці зооантропоморфні субкультури, то сильніше занепокоєння вони викликають у старшого покоління. Батьки б’ють на сполох: чи, бува, моя дитина не квадробер? Психологи заспокоюють — причин для хвилювання тут здебільшого немає.
Зокрема, доказовий психіатр Євген Скрипник присвятив квадроберам допис у своєму Instagram. Він стверджує, що таким чином люди просто проявляють себе та знімають стрес — але порушення психіки тут немає. Проблема з’являється тільки якщо людина постійно, кожного дня думає про квадробіку, і це заважає їй функціонувати в різних сферах життя.
За його словами, будь-яка субкультура здається дивною тим, хто поза нею — це стосується й давніших, як-от хіппі, готів, емо, скінхедів, панків, растаманів, чи графітерів. Але зазвичай діти й підлітки переростають ці захоплення — тому приводів для занепокоєння, каже доктор Скрипник, немає. Психологиня та арт-терапевтка Наталія Лазаренко також поділилася, що батькам потрібно знати про квадробіку.
