78 років після примусового переселення. Цієї весни виповнюється 78 років від початку операції “Вісла” — масштабної акції примусового переселення українців з їхніх етнічних земель у Польщі.
Ця трагічна сторінка в історії українсько-польських відносин досі залишається болючою для тисяч родин, чиї долі були зламані в 1947 році політичним рішенням комуністичної влади.
Передумови та перебіг операції
Операція “Вісла” розпочалася 28 квітня 1947 року і тривала до кінця липня. За цей період польська комуністична влада депортувала понад 140 тисяч українців з їхніх історичних земель на Лемківщині, Надсянні, Холмщині та Підляшші на західні та північні території Польщі, отримані після Другої світової війни від Німеччини.
Офіційною метою операції була боротьба з підпіллям Української повстанської армії (УПА). Однак історики сходяться на думці, що справжніми цілями були ліквідація українського питання в Польщі та примусова асиміляція українців. Це була продумана стратегія етнічної інженерії — українські родини розселяли малими групами серед польської більшості, забороняючи їм селитися компактно.
Переселення проводилося в надзвичайно жорстоких умовах.
Людям давали кілька годин на збори, дозволяли взяти лише найнеобхідніші речі та обмежену кількість продовольства. Багато родин втратили все майно, нажите поколіннями. Транспортування відбувалося у вантажних вагонах, в антисанітарних умовах, що призводило до хвороб і смертей, особливо серед дітей та літніх людей.
Наслідки для українців Польщі
Наслідки операції “Вісла” були катастрофічними для української громади. Комуністична влада Польщі цілеспрямовано розпорошила українців по різних регіонах, прагнучи не допустити утворення нових етнічних анклавів. Переселенці опинялися в чужому середовищі, де часто стикалися з ворожим ставленням місцевого населення.
Українцям забороняли повертатися до рідних місць, відправляти греко-католицькі чи православні богослужіння, розмовляти рідною мовою. Багато церков було знищено або передано Римо-католицькій церкві. Духовенство зазнало репресій — багатьох священників заарештували або змусили покинути країну.
Лише після політичних змін у Польщі наприкінці 1980-х років українці почали відновлювати свою культурну та релігійну ідентичність. У 1989 році польський Сейм засудив операцію “Вісла”, визнавши її проявом тоталітарної політики комуністичного режиму. Проте питання компенсацій та повернення власності залишається невирішеним і сьогодні.
78 років після примусового переселення
Сьогодні, через 78 років після тих трагічних подій, тема операції “Вісла” залишається важливим елементом українсько-польського діалогу. В обох країнах відбуваються заходи пам’яті, наукові конференції, публікуються дослідження та спогади свідків.
Більшість депортованих українців та їхніх нащадків так і не повернулися на рідні землі, хоча після 1956 року такі спроби мали місце. Проте покоління, народжені після переселення, зберігають пам’ять про свою малу батьківщину через пісні, традиції та родинні історії.
Операція “Вісла” стала прикладом того, як політичні рішення можуть руйнувати життя звичайних людей. Водночас, вона є нагадуванням про важливість міжнаціонального примирення, взаємної поваги та визнання історичних помилок для побудови спільного європейського майбутнього України та Польщі.
“Для справжнього примирення необхідне не лише визнання фактів, але й спільне осмислення минулого”, — зазначив один із сучасних українських істориків. Саме тому роковини операції “Вісла” — це не лише день скорботи, але й нагода для діалогу, який допоможе зцілити історичні рани обох народів.
Ми писали також: Роковини Чорнобильської катастрофи: 39 років після трагедії.
