Кокотюха змішав з калом Олеся Гончара. Українську літературну спільноту вразила нова хвиля критики класиків. Відомий сучасний письменник Андрій Кокотюха не стримує емоцій у своїх оцінках літературної спадщини таких видатних постатей української літератури, як Олесь Гончар та Павло Тичина.
Нещодавній допис на його сторінці у Facebook викликав бурхливу дискусію серед читачів та літературознавців.
“Українська мова не для форми, а для змісту”
“Українська мова надзвичайно важлива для становлення нашої держави та формування національної свідомості кожного громадянина”, – пише Кокотюха, проте одразу додає: “Важлива не як форма, а як інструмент творення змісту. Вона повинна народжувати сенси, розповідати історії, формувати світогляд”.
Письменник гостро критикує тих, хто захищає твори Гончара лише на підставі того, що вони написані українською мовою. На його думку, мова – не виправдання для пропаганди та “пафосної радянської творчості”. У цьому контексті він згадує вірш Павла Тичини “Партія веде!” як яскравий приклад такого явища.
“Так, цей вірш написаний українською, але його місце не в шкільних підручниках…. Його можуть і повинні вивчати дослідники калу”, – наголошує автор, підкреслюючи важливість критичного осмислення спадщини радянського періоду.
Кокотюха змішав з калом Олеся Гончара
Водночас Кокотюха проводить чітку межу між різними аспектами творчості Тичини. “Не можна зводити все до ‘Партія веде!’ Тичина – один із найвидатніших українських поетів, який мав багатогранний талант. Відомо, що він спав одягненим через постійний страх арешту. Його ламали і, на жаль, зламали. Проте, попри все, він залишив після себе гідну спадщину”, – зазначає письменник.
На противагу Тичині, Кокотюха не бачить такої глибини у творчості Олеся Гончара. Він критикує шкільну традицію використовувати цитати з творів Гончара як приклади вишуканої української мови, ігноруючи їхній зміст та контекст. “Гарні описи природи – це чудово, але Гончар був не художником, а літератором, до того ж, щирим прихильником комуністичної ідеології та членом усіх можливих радянських організацій”, – нагадує автор.
“Коли інші митці сиділи на лаві підсудних і в таборах, він сидів у президіях”, – підкреслює Кокотюха, порівнюючи долі різних українських письменників радянського періоду.
За словами письменника, сучасне покоління навряд чи захоче читати твори Гончара, включно з “Собором”, з власної ініціативи. “Українською мовою можна писати різне – і геніальні твори, і пафосну радянську порожнечу. Важливо розрізняти одне від іншого”, – підсумовує він.
Раніше Кокотюха вже висловлювався за критичне переосмислення ролі Олеся Гончара в українській літературі, стверджуючи, що “Собор” не був антирадянським твором, як його часто представляють, і назвав перебільшеними твердження про його значущість як “ковтка свіжого повітря” у радянській літературі.
Довідка
Андрій Кокотюха – сучасний український письменник, автор численних романів детективного та історичного жанру. Олесь Гончар (1918-1995) – український письменник, літературний критик, громадський діяч. Павло Тичина (1891-1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, міністр освіти УРСР (1943-1948).
Ми писали раніше: Письменники Жадан та Кокотюха жартують про головного героя роману.
