Багато років тому, я вперше приїхав в Київ. Місто мене вразило своїм життєвим рухом, швидкістю прийняття рішень і русифікацією. Про це та більше пишуть ТН.
Варто зазначити, що перед тим, як попасти в столицю, я прочитав чимало книг про київських князів, козаків, історичні київські місця: Софіївський собор, Поділ, Аскольдову могилу…
Вперше приїхавши в Київ, я був під враженням від цих книг, адже розумів, що багато століть тому, тут зароджувалася українська держава. Проте скоро мої позитивні враження змінилися в протилежний бік.
По перше, було багато московської мови. По друге, коли чули мій “сільський” український акцент, дивилися трошки з дивною іронією.
Я ніяк не міг зрозуміти, чому головне місто країни настільки пропахло московським духом.
В той час, я бачив, як чимало тих, хто розмовляв українською, переходили на російську, немов соромилися свого походження.
Від русифікованого Києва до столиці гідності
Мені було важко морально. Я виїхав з села, щоб втекти від важкої праці за яку майже нічого не платили і попав у незрозумілий світ.
Мій приїзд збігся з початком Помаранчевої революції. На моїх юних очах, Київ мінявся кожну годину. Повсюди лунали українські пісні. Особливо надихав Тарас Петриненко…
Після подій на Майдані у 2005 році, змінилася країна, змінився Київ.
Я побачив людей, які перестали соромитися говорити українською. Уже не було такого очевидного поділу на “сільських і месних”.
Після Революції Гідності і початку російсько-української війни – Київ прокинувся остаточно.
Хоча в ньому досі багато московської мови, проте, коли я зараз ходжу вулицями міста, то розумію, що це та сама столиця про яку, я читав колись у книгах. Місто, яке я неймовірно люблю.
Ми заплатили страшну ціну за своє пробудження. Сотні тисяч українців загинули протягом останніх десятиліть, щоб Київ та інші міста позбулися своєї меншовартості. Позбулися рабської, радянської ідеї, якою була окута наша країна і майже кожен з нас.
Саме тому, ми зобов’язанні перемогти. Ми зобов’язанні змінитися в пам’ять про тих, хто боровся, бореться і заради майбутнього наших нащадків.
Саме тому потрібно боротися. Викидати зі свого житя все московське і підтримувати українських воїнів
Вони є тим щитом, хто захищає Київ і всю країну від ворожих руйнувань і нашестя.
Михайло Ухман
