Зростання цін на пально-мастильні матеріали та енергоносії продовжує випробувати на міцність системи громадського транспорту в найбільших містах України.
У березні 2026 року суттєві зміни відчули мешканці Львова, де через дефіцит бюджетних коштів та подорожчання ресурсів було прийнято рішення призупинити дію популярної послуги безкоштовних пересадок у межах електронного квитка. Водночас сусідній Тернопіль наразі демонструє вищу стійкість, зберігаючи чинні тарифи та сервіси, що підкреслює різницю у підходах до фінансового менеджменту комунальних підприємств у західних регіонах країни.
Львівський сценарій: вимушена оптимізація витрат
Львівська міська рада аргументує непопулярні кроки необхідністю збереження життєздатності транспортної мережі в умовах інфляції. Скасування безкоштовних пересадок дозволить зменшити обсяг компенсацій з міського бюджету. Ті, у свою чергу, раніше покривали різницю між фактичною вартістю проїзду та пільговим тарифом для пасажирів.
Фахівці зазначають, що такий крок може призвести до тимчасового зниження пасажиропотоку. Проте він є необхідним для недопущення повного колапсу перевезень та закупівлі пального для рухомого складу в умовах воєнного стану.
Тернопільська стратегія: соціальний захист понад усе
На відміну від львівських колег, влада Тернополя наразі не планує радикальних змін у роботі громадського транспорту. Завдяки раніше впровадженим заходам із цифровізації оплати та оптимізації маршрутної мережі, місту вдається утримувати баланс.
Попри загальнодержавне подорожчання пального, Тернопіль продовжує надавати послуги за звичними правилами, що є критично важливим для підтримки соціальної стабільності. Проте експерти застерігають, що довготривале ігнорування ринкових реалій може вимагати пошуку нових джерел дотацій для комунального сектора перевезень у найближчому майбутньому.
ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ
Механізми функціонування електронного квитка та безоплатних пересадок в Україні. Система безкоштовних пересадок, яка активно впроваджується в українських містах останні роки, дозволяє пасажирам протягом визначеного часу (зазвичай від 40 до 60 хвилин) змінювати транспортні засоби без повторної оплати. Це стимулює використання муніципального транспорту та розвантажує центр міст від приватних авто.
Фінансування таких сервісів зазвичай лягає на плечі місцевих бюджетів у вигляді субвенцій комунальним перевізникам. Успішність такої моделі в умовах кризи залежить від рівня електронного обліку пасажирів та здатності громад акумулювати кошти для покриття різниці між соціальним та економічно обґрунтованим тарифом.
