Пасхальне послання
Митрополита Київського і всієї України Епіфанія преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним України
Дорогі брати і сестри!
Христос воскрес!
Урочистим богослужінням з нагоди свята над святами і торжества серед торжеств – Пасхи Господньої, Світлого Христового Воскресіння – ми завершуємо скорботні богослужіння Великого посту та Страсного тижня. Спогад про несправедливе засудження, хресні страждання, смерть і погребіння Сина Божого в цей час наповнювали наші серця болем. І, згадуючи ці події євангельської історії, ми справедливо можемо сказати словами Самого Господа: «Коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?» (Лк. 23: 31).
Коли безгрішний Син Божий несправедливо страждає, то на яке покарання заслуговують грішники? Коли всесильний Господь боїться смерті і просить Отця Небесного пронести повз Нього, якщо можливо, чашу страждань, то де знайти мужність і силу нам, звичайним людям? Коли ніби торжествує і перемагає сила зла, наклепи, зневага, мінливий настрій натовпу, який напередодні кричить «Осанна!», а потім вигукує «Розіпни!», то як обрати правильний і згідний з волею Божою шлях нашого земного життя?
Як не похитнутися і не піддатися сумніву, приступаючи до боротьби, коли згадуємо про все це? Як не уподібнитися до учнів Христових, які розбіглися, залишивши свого Учителя? Як не стати наступником Петра у зраді Сина Божого, яку він чинить нібито з благою метою, а усвідомлює її справжні наслідки лише тоді, коли згадав пророцтво Христове? Як не впасти у відчай, коли смерть забирає не просто Праведника, але Самого Сина Божого і Життєдавця?
Найбільш нещасними були б ми, християни, серед усіх людей, якби Голгофою і гробом завершилося служіння Христове. Якщо Бог помер, то на що сподіватися нам, людям?
Однак смерть Христова стає не поразкою добра, любові, життя, а їхньою перемогою. І пекло втрачає свою владу над людством саме тоді, коли здається, що воно торжествує. Давні кайдани – розірвані. Врата пекельні – зруйновані. Сама смерть – уражена.
Усе це воістину сталося, бо Христос воскрес із мертвих! Він Своїм смиренням переміг начальника гордині – диявола. Господь Своєю смертю знищив владу смерті. Завдяки Христовому воскресінню ми знаємо, що і всі померлі воскреснуть. Всі, кого ми втратили через смерть, не зникли з буття, але живі, і в час загального воскресіння ми знову будемо бачити одні одних.
Зло все ще має силу, і часом здається, що темрява перемагає світло. Так само було і в час страстей Христових, однак після них настала перемога Божа. Тож і ми, коли знемагаємо під власним хрестом, коли нам здається, що зло занадто сильне, згадуймо про воскреслого Христа, не забуваймо, що наш Бог не мертвий і не безсилий, але Він – живий і всемогутній Переможець.
Це все, дорогі брати і сестри, не абстрактні роздуми про події давньої історії, але свідчення, які повинні надихати нас щоденно. Всі ми разом як цілий український народ боремося з російською імперією зла, яка вустами своїх релігійних і державних начальників оголосила свою агресію «священною війною» та відкрито прагне нашого знищення й нового поневолення нашої Матері України. Але наш Бог – Бог правди, справедливості та правосуддя. І ми віримо, що Господь допоможе нашому народу перемогти орди чужинців, допоможе захистити від навали російської безбожної тиранії Його дар гідності та свободи.
Ми щодня підносимо молитви про перемогу правди і справедливий мир для України, згадуємо у наших спільних та особистих молитвах про воїнів-захисників, завдяки кому ми маємо можливість і цього року на рідній землі рідною мовою знову прославляти Воскресіння Христове. Дякуючи і в цей святковий день нашим оборонцям, ми просимо в Господа для них сили захистити Україну й перемогти агресора.
Ми згадуємо в молитві про всіх постраждалих від російської агресії, про поранених, про вимушених біженців, а особливо про тих, хто святкує нинішній Великдень під ярмом тимчасової окупації, в кайданах полону, під владою ворога. У ці темні та страшні часи нехай свідчення віри у воскресіння Христове зміцнює всіх вас, дорогі брати і сестри, і живить світло надії на перемогу.
Ми закликаємо Боже благословіння на кожну людину, яка своїм милосердям і співстражданням, жертовним служінням і працею виконує заповідь любові до ближнього, як до самого себе. Наша незмінна подяка союзникам України і всім людям доброї волі за допомогу, яку вони надають, і наше наполегливе прохання – не дозволяйте злу посилюватися і примножуватися через зволікання, сумніви чи острах перед злобою агресора.
Від собору Святої Софії Київської – тисячолітнього духовного осередку і кафедри предстоятелів помісної Української Православної Церкви, від святинь Києво-Печерської лаври, яка звільняється від ярма «русского міра» та повертається до свого первісного духовного покликання, від Михайлівського Золотоверхого собору – символу духовної незламності нашого народу і вдячної пам’яті про українських героїв, надсилаємо найсердечніші вітання з Великоднем по всіх куточках української землі та всюди, де живе і бореться українство.
Вітаємо Президента нашої держави й усіх, хто служить українському народу в Києві та в місцевих громадах. Нехай і надалі ваша праця матиме добрі плоди і наближає перемогу!
Вітаю кожного з вас, дорогі брати і сестри, хто читає і чує ці слова, та сердечно зичу, щоби пам’ять про воскресіння Христове і світло віри й надії, яке засяяло від Живоносного гробу, ніколи не згасали в наших душах, допомагали долати труднощі, відганяли розпач і знесилення. Віруймо, що зло неодмінно буде переможене, бо
Христос воскрес!
Епіфаній
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Православної Церкви України
Пасха Христова,
2024 року Божого,
м. Київ
