Молодші сержанти Вікторія та Максим: мама і син, які служать в Князівській бригаді. Про це пишуть на сторінці 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
У них дуже схожі світло-сірі променисті очі. При зустрічі син ніжно обіймає матусю, хоча й намагається це робити по-чоловічому стримано.
Вікторія мріяла служити в армії продовж 15 років, але вдалося здійснити своє бажання лише чотири роки тому.
Пряма мова
– Для мене важливо відчувати себе частиною чогось великого та важливого в Україні та в усьому світі. Звісно, нелегко, але рух вперед завжди додає сил, – каже Вікторія.
Своїм прикладом вона не раз в житті навчала сина важливим речам. Щоб з дитинства син полюбив книги, вони читали по черзі. Мама – п’ять сторінок і дві – син. Ніколи не підвищувала голос на сина, а навпаки, ласкавим словом намагалася виховувати.
– Був випадок, коли однокласники сина завели мову про те, як кого вдома називають під час сварки. Хлопці розказують, а мій Максим мовчить. Питають у нього, а він каже: мене не сварять, мене люблять! Це дуже важливо, особливо в наш час: відчувати дитину, її настрій, бажання та прагнення. І просто підтримувати.
Через пів року після того, як Вікторія пішла служити в нашу бригаду, Максим теж став нашим побратимом. Каже, що дуже хотів, аби служба була такою, де все чітко й зрозуміло.
В районні ведення бойових дій мамі і сину не часто доводиться зустрічатися, попри те, що служать в одній бригаді. Але короткі зустрічі потужно заряджають їх обох і додають сил боротися далі!
День матері
День матері нині в Україні з присмаком болю і горя. У нас сотні тисяч матерів, чиї діти на фронті. Що відчуває і переживає мама в такі години-дні-роки, годі уявити… Але ми знаємо, що сила материнської любові рятує і допомагає за тисячі кілометрів! Дякую, мамо! За життя, за любов, за підтримку і сили!
Читайте також: Квітникар з Тернополя вивів новий сорт півоній, який назвав на честь матері.
Квітникар з Тернополя вивів новий сорт півоній, який назвав на честь матері
