Олімпіаду в Токіо вирішено перенести на рік. Фактично мова йде про те, що 20 рік вирішено викреслити з нормального життя. В якійсь мірі це оптимістична новина хоча б тому, що демонструється впевненість в тому, що нинішні форс-мажори будуть обмежені поточним роком. Вирішено обмежити період розв’язання кризи, що, в общем-то, цілком розумно: року цілком достатньо, щоб істотно скинути накопичені проблеми, тим більше що є куди скидати.
Однак такий оптимізм стосується в основному розвинених економік. Вони в кризі, але їх стійкість незрівнянно вищий, ніж у всіх інших. Тому виходити з кризи першими будуть вони, а все решта – потім, як вийде. Росія, звичайно, буде в числі других. Сировинний придаток критично залежний від попиту на його монотовар, тому попит на нього буде похідною від швидкості відновлення західних економік.
При цьому Росія – не єдиний потерпілий сировинний придаток, відновлення попиту буде проходити на тлі запеклої боротьби між нафтовими і газовими постачальниками за ці відновлюються ринки. Тобто, конкурентна боротьба між Росією і країнами ОПЕК об’єктивно зумовлена. У цьому сенсі нафтова війна, скоріше, неминучість, яка повинна була відбутися рано чи пізно. Сталося рано, але війна все одно була неминучою.
Як і в будь-якій війні, результат її не визначений. Він може мати один з трьох видів – вин-вин, вин-луз і луз-луз. Загальна перемога досяжна тільки в умовах компромісу і взаємних домовленостей. Розвал угоди ОПЕК + робить цей варіант вже недосяжним. Навіть якщо Росія і Саудівська Аравія все-таки підуть на домовленості, це станеться лише тому випадку, коли одна зі сторін виснажить свої можливості і буде змушена йти не стільки на домовленості, а скоріше, на капітуляцію. Вона ж і буде програла.
Взаємний програш теж можливий – у Саудівській Аравії величезний потенціал і дуже серйозні ресурси в порівнянні з Росією. Але у Кремля є свій власний ексклюзивний ресурс – повністю безправне населення, яке можна вичавлювати і вичавлювати.
Так чи інакше, але все вирішиться в цьому році.
Фашистські режими (а путінська Росія, поза всяким сумнівом – фашистський режим, нехай навіть в квазі- та лайт-версії) вкрай складно зруйнувати зсередини. Венесуела або Іран – цілком показові приклади такої стійкості. Але зовнішній фактор може стати тим викликом, на який у них просто не знайдеться відповідь. Росія дуже близько підійшла до такого стану справ. Дуже заманливо для Заходу і ряду країн капіталістичної периферії вийти з кризи, скинувши протиріччя саме в нашому напрямку. Найслабша ланка в сучасному капіталістичному світі – це саме Росія. І тому вона виглядає вкрай спокусливо.
І якщо вже вихід з кризи призначений на 21 рік, то в 20 році в російському напрямку неминуче поллється весь накопичений в світі ентропійний потенціал. За рахунок Росії світова економіка постарається вийти з кризи. А що буде з РФ – будуть розбиратися потім. У міру можливостей.
