12 березня виповнюється 100 років пані Марті Бліхар – парафіянці церкви св.Миколая на Аскольдовій могилі в м.Київ, зв’язковій ОУН-УПА (псевдо “Пчілка”), в’язню радянських таборів.
“Пані Марта, як зв’язкова ОУН-УПА отримала подяку Блаженнішого Святослава. Попри поважний вік пані Марта щонеділі з онуком Романом приходить на службу Божу”, – розповідає Аскольдова Мистецька Ініціатива.
Народилася пані Марта в селі Великі Гаї на Тернопільщині в багатодітній родині.
“У нашій родині було п’ятеро дітей: четверо сестер і брат. Батько наш був січовим стрільцем. Він помер після того, як маму без жодних причин розстріляв російський енкаведист – перед самим наступом німців… Ми залишилися самі”, – згадувала пані Марта в одному з інтерв’ю.
Вони дбали одне про одного, як могли. А крім цього, сестри допомагали підпіллю ОУН-УПА, активно займалися розвідницькою роботою. На їхньому подвір’ї понад рік була криївка.
“Ми щиро вірили у те, що робимо, всім серцем любили Україну, – каже пані Марта. – Так, це було дуже ризиковано”.
Після арешту пані Марту з сестрами Броніславою, Стефанією і Анною допитували і катували, аби вони розповіли про підпілля, видали своїх побратимів.
Слідство тривало рік. Сестер направили в різні табори. Сестра Броніслава загинула на Колимі.
Вічна мерзлота, 45-градусний мороз, важка праця на лісоповалі, каменоломні. На засланні пані Марта втратила здоров’я, набула інвалідність.
“Ми, наші посестри, гуртувалися до молитви, просили Господа, щоб допоміг нам винести отой тягар і залишитися живими.”, – каже пані Марта.
Чоловік пані Марти – Любомир теж був політв’язнем. Його направили на роботу до Києва, а з ним переїхала родина.
Багато років вона була волонтеркою в Карітасі. Допомагала ув’язненим жінкам.
“Нас чекає тривала й важка боротьба, але ми переможемо, – каже пані Марта. – Я хочу попросити українців: не падайте духом, не плачте, адже сльози ніколи не дають свободи. Треба бути сильними, вірити в перемогу, боротися за це, допомагати одне одному, молитися за Україну”.
