Нерідко доводиться чути, що “доля” кожної людини нібито є визначеною наперед, що вона “написана на небесах” і подібне.
Але тоді постає питання – якщо від людини нічого не залежить, то навіщо їй тоді прагнути чогось, робити добрі справи, змінюватись, вдосконалюватись, жити врешті-решт?
“Ба більше: визнаючи таку наперед визначену “долю” грішник може саме на неї покладати відповідальність за вчинене ним зло, кажучи, що це не він винен, а така “була моя доля”. Ось куди заводять думки про фатум, невідворотність долі. З чого вже ясно бачимо: вчення це суперечить Євангелію”, – йдеться в коментарі на Фейсбук-сторінці Православної Церкви України.
Там кажуть, що, віра в сліпу долю, в рок, суперечить Божественному Одкровенню, на якому ґрунтується християнство, тому що пропагує незбагненну зумовленість подій та вчинків людини.
“Водночас християнство, навпаки, свідчить про те, що найбільший дар, даний людині Богом – це дар свободи. Євангеліє навчає, що людина створена за образом Божим, тож є вільною, здатною робити вибір, і водночас є відповідальною за цей вибір. Тому, фактично, доля як фатум стоїть в опозиції до свободи вибору, якою наділена людина як творіння Боже”, – стверджують в ПЦУ.
Загалом тема вибору і відповідальності за нього є наскрізною у Писанні: свій вибір зробили і Каїн, і Авраам, і Мойсей, і всі апостоли, і загалом кожен, хто згадується в Біблії. І кожен з них за свій вибір поніс власну відповідальність, отримав власну винагороду: або вічність, або смерть і покарання.
З цим пов’язаний ще один аргумент про антихристиянську сутність поняття “долі”: оскільки сенсом нашого земного, тимчасового, життя є підготовка до життя вічного, то кожна людина може “обрати” вічність своїми вчинками, ділами, словами, цінностями, вподобаннями. Якщо ж у нас не буде способу визначити свою долю самостійно – виходить, що все людство живе даремно, без мети і сенсу, без прагнення бути кращими, без шансу на виправлення… Отже, віра в фаталізм робить все наше земне життя абсолютно беззмістовним.
“У Православ’ї є вчення про Божий Промисел, який, на відміну від “долі”, означає, що всі люди покликані до спасіння, адже кожну людину благий Промисел Бога спрямовує до вдосконалення, виправлення, покаяння, допомагає зробити вибір на користь добра, відшукати шлях єднання з Господом, до блаженного життя у вічності”, – пояснили в ПЦУ, додавши, що не якась примарна, всесильна “доля” керує людиною як маріонеткою, а людина сама творить власну долю, обирає свій унікальний життєвий шлях. Власне, для цього їй і було дароване Богом життя.
