Пілот Максим Устименко загинув на висоті. Є новини, які неможливо читати без клубка в горлі. І без злості. І без болю. Бо за сухими рядками офіційних повідомлень — життя, яке не мало обірватись. Але обірвалося. Героїчно. Уночі. В небі.
Останній виліт
У ніч на 29 червня російські війська вчергове накрили Україну ракетно-дроновим шквалом. Більше п’яти сотень повітряних цілей — це не просто цифра. Це масштаб зла, яке знову пробує нас зламати.
Серед тих, хто встав проти цієї навали, був підполковник Максим Устименко. Льотчик першого класу. Йому було 32. Його літак — F-16. Його місія — прикрити небо. Він виконав її. Повністю.
За офіційною інформацією Повітряних Сил ЗСУ, Максим застосував увесь комплекс бортового озброєння. Він знищив сім повітряних цілей. СІМ! Сам. У нічному небі. Поки ми спали.
Пілот Максим Устименко загинув на висоті
Та війна не буває чесною. Літак Устименка зазнав ушкоджень. Він почав втрачати висоту. Максим не думав про себе. Він зробив те, що зробив би кожен справжній — відвів машину від житлової зони. Хоча міг рятуватись. Але катапультуватись не встиг…
Він загинув. Як Герой. Так і сказали в офіційному повідомленні: «Максим Устименко зробив усе можливе, відвів машину від населеного пункту, але катапультуватись не встиг… Загинув, як Герой!»
Це не просто втрата. Це рубець. Ще один. На нашому небі. На нашій пам’яті. На нашому серці.
Читайте також: Усі наслідки нічної комбінованої атаки росіян на Україну.
