Володимир Данилюк: «Україна починається там, де тримає оборону на передовій український солдат! І це боротьба за наше спільне майбутнє!».
У Волинській обласній бібліотеці для юнацтва нещодавно відбулася творча зустріч із Володимиром Данилюком – журналістом, письменником, підполковником ЗСУ у відставці. Нещодавно Заслужений журналіст України лучанин відзначив 60-річний ювілей, тож підполковник отримав право на звільнення з військової служби після 1437 діб перебування в армії..
Привітати земляка прийшли друзі, колеги, освітяни, школярі із Луцького ліцею №1.
Захід розпочали з хвилини мовчання в пам’ять про всіх українських жертв російсько-української війни. А потім із музичним вітанням виступив орденоносець, Народний артист України, основоположник камерного оркестру «Каентабіле» Товій Рівець.
Увесь цвіт творчої інтелігенції міста Луцька зібрався сьогодні у читальній залі обласної бібліотеки для юнацтва на зустріч з відомим українським журналістом, письменником, громадським діячем, багаторічним головним редактором тижневика «Волинська газета» Володимиром Данилюком з нагоди ювілейної дати 60-річчя від дня народження та завершення військової служби у Збройних Силах України.
Творча імпреза «Повернення з війни» стала своєрідним підсумком журналістської діяльності діяльності ювіляра, місцем зацікавлених дебатів про роль медіа в новітній історії. Будучи з перших днів повномасштабного вторгнення в діючій армії, Володимир Данилюк розповів про бойові будні колег-журналістів, акцентував увагу присутніх на посиленні інформаційного спротиву агресору, забезпеченні українського суспільства і світової спільноти правдивою інформацією про перебіг подій в українсько-російському протистоянні.
Як повідомили колеги з ІА «Волинські новини», Володимир Данилюк ще з кінця 1980-х років працює в журналістиці. Був кореспондентом низки центральних і місцевих медіа, а з 2005 року заступив на посаду головного редактора обласної «Волинської газети». Водночас як автор та упорядник створював книги, які є в бібліотечному фонді. Це й документальні видання, і дитяча література.
У січні 2021 року як резервіст він пішов служити на посаду заступника командира з морально-психологічного забезпечення луцького 53 Окремого батальйону Сил територіальної оборони Збройних Сил України, тож повномасштабне вторгнення росії в Україну вранці 24 лютого 2022 року офіцер зустрів у підрозділі, що формувався виключно з добровольців. Пригадує, як у перші дні біля розташування військової частини буквально черги стояли з охочих захищати Вітчизну зі зброєю в руках. І подивувався, чому тепер мобілізаційного віку чоловіки жахаються призову, як чорт ладана…
Зважаючи на присутність учнів, Володимир Данилюк дещо розповів про своє дитинство. Крім навчання в Луцькій СШ №7 був спортсменом, збирав монети, ходив у художню школу.
«Нинішніх учнів від нас відрізняє те, що вони формуються як особистості в умовах війни. Вони будуть сильнішими й мужнішими», – відмітив він.
За словами Володимира Данилюка, хист до творчості у нього – від родини.
Спершу писав короткі замітки до газет. А після закінчення десятирічки вступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Під час навчання був призваний до радянської армії. Відслуживши два роки, продовжив здобувати освіту.
«В армії набув першого військового досвіду. Потрапив на службу в московську область, пізніше – на Далекий Схід. Тому що таке «рускій мір», знав ще 40 років тому з власного гіркого досвіду. Як пожартував, ще тоді був українським «окупантом» у росії!
«Десь на початку 2021-го я відчув, що буде війна. Все підказувало про неминучість повномасштабного російського вторгнення… Задумався: де в ній буде моє місце? Так, важливо тримати інформаційних фронт у тилу, але якщо на реальному фронті не буде нікого з нас, то жодні інші фронти не втримаються», – поділився Володимир Данилюк.
Тож у віці понад 55 років офіцер долучився до армії. Підрозділ спочатку обороняв Луцьк, розбудовував укріплення та обороняв визначену ділянку на кордоні з Білоруссю, в березні 2023 року воював на Бахмутському та Куп’янському напрямках. Пізніше наказом Головкома ЗСУ Володимир Данилюк був переведений до штабу Командування Сил ТрО в столицю.
«На початку вторгнення опікувався морально-психологічним забезпеченням. Це робота з особовим складом. Головне, щоб людина, яка на позиції, була психологічно здатною виконати завдання, повернутися живою і максимально усвідомлювати те, що відбувається. А батальйон – це понад 500 людей із різними долями й біографіями. Оскільки я мав досвід, то мене регулярно відправляли зі столиці у відрядження: Херсонський, Куп’янський напрямки, навіть Чорнобильська зона…», – пригадує.
А згодом він перевівся в управління комунікацій Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ. Там уже дізнався, що існує військова журналістика, де фаховому журналістові можна допомогти своїми знаннями й досвідом.
Уже ексвійськовослужбовець додав:
«Я 24 лютого, коли йшов, то ж не знав, чи повернуся… Але я повернувся. І це дуже класно. Проте постійно думаю про хлопців, які ще в армії, або які вже ніколи не повернуться… Тож і ви завжди пам’ятайте про військових».
До слова, Володимира Данилюка за час служби було нагороджено медаллю Президента «За оборону України», «Сталевим хрестом» від Головнокомандувача ЗСУ, Почесною відзнакою від Командування Сил Тероборони ЗСУ, «Срібним хрестом» від Командувача військ ОК «Захід».
На творчій зустрічі було дуже багато гідних людей. Особлива вдячність дирекції Луцької гімназії №1: прийшли дев’ятикласники, яким потім реалізовувати досвід старшого покоління у розбудові та захисті України. Рідна НСЖУ (адже Володимир Олексійович ще й Секретар Спілки) була представлена в особі голови облгорганізації Михайла Савчака.
Прийшли творчі побратими із НСПУ на чолі з керівнико письменницької організації Миколою Мартинюком.
Виступили також декан факультету філології та журналістики ВНУ імені Лесі Українки Віктор Яручик, перші творчі наставники ювіляра – Валерій Мельник, Василь Ворон, Юрій Миселюк. Також ветеран правоохоронних органів і української журналістики Мирон Козак, чий син зараз воює з загарбниками на передовій.
Працівниця бібліотеки Віра Кумановська, дружина автора ілюстрацій до декількох книжок Володимира Данилюка у виконанні незабутнього художника Миколи Кумановського, вручила одну з його автентичних графічних робіт.
Теплі слова промовив директор Черемського національного природного заповідника Володимир Мирка.
А старша сестра ювіляра, Ніна Данилюк і її чоловік Андрій Сищук, чий син і похресник підполковника у відставці зараз на фронті, розповіла про родинні джерела творчості.
Організаторами і модераторами події були завідувачка краєзнавчого відділу Волинської обласної бібліотеки для юнацтва Любов Фрадинська та письменник Сергій Цюриць, заступник головного редактора «Волинської газети», який разом із знекровленим кадровими втратами (дизайнера Михайла Троцюка мобілізовано в ЗСУ, неперевершений автор Володимир Приходько відійшов у Вічність) стійким колективом забезпечив функціонування видання фактично впродовж 4 років від початку Великої війни.
А Мистецька галерея с. Мельники Шацької громади вшанувала ювіляра мандрівною виставкою зі своїх фондів, з якою можуть ознайомитись всі бажаючі у бібліотеці.
І хоча державних та відомчих нагород у Володимира Данилюка достатньо, Почесна грамота від начальника обласної військової адміністрації Романа Романюка викликала особливі емоції: важливо, що про тих, хто повертається з армії в цивільне життя, не забували. за удостоєння честі бути нагородженим Почесною Грамотою.
«Що головне? Не мій вік. Насамперед, важлива пам’ять про полеглих Героїв і побратимів, чиї портрети прямо біля бібліотеки на Театральному майдані! Перемога буде Українською! А коли повернуться з війни всі, хто її захищав і вижив, наша країна буде іншою: сильною, успішною, справедливою і самодостатньою!», – зазначив Володимир Данилюк.
Сергій ШРАМЧУК, Волинська газета
