Тернопільська «Нива» – це десятиліття історії, тисячі вболівальників, емоції, які передаються від батька до сина. Це бренд, який належить місту. Під час війни – один з небагатьох промінчиків надії та ностальгії для тернополян.
Про це та більше пише Місто.
Сьогодні цей бренд, ці вболівальники і стадіон імені Романа Шухевича, який належить місту стали заручниками у грі, правила якої визначають не тернополяни, а інвестори, які прийшли зі Львова. Документи розповідають цю історію без емоцій – фактами.
Аргумент перший: обіцяли 100 мільйонів — вклали 5
Договір оренди стадіону від 30 січня 2025 року передбачає інвестиційні зобов’язання на суму не менше 100 мільйонів гривень за п’ять років. Станом на квітень 2026 року підтверджені актами роботи – на 5 мільйонів. П’ять відсотків. Графік робіт на 2025 рік – відновлення газону, ремонт приміщень, покрівля, система поливу, поле зі штучним покриттям 20×40 – зірвано. Поле 20×40 навіть не розпочато. Це не інвестиція – це імітація.
Аргумент другий: самі просять розірвати договір — і самі ж звинувачують місто
31 березня 2026 року клуб надсилає офіційний лист міському голові: «Орендар має намір припинити дію Договору оренди шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін». Підпис, печатка, вихідний номер.Інвестори стверджують, що міська влада безпідставно не погоджуються проведення футбольних матчів. Але факти вперта річ – підстави є три – відсутність договорів щодо укриттів (і це в той час, коли Тернопіль під час обстрілу 19 листопада 2025 року втратив більше 40 невинних життів), незадовільний стан газону (висновок комісії з фахівцем), проведення попереднього матчу без дозволу. Лист «інвесторів» ігнорує всі три.
Через три дні – той самий клуб публікує заяву: «міська влада зірвала матч», «безпідставні перешкоди», «клуб системно інвестує».
Не можна одночасно йти і кричати, що тебе виганяють. Лист від 31 березня — це документ. Заява від 3 квітня — це спектакль.
Аргумент третій: вболівальників використовують як живий щит
6 квітня – заклик до вболівальників: відкрите тренування о 17:00, приходьте, підтримайте, «саме зараз підтримка кожного з вас надзвичайно важлива».
Навіщо скликати людей на стадіон, якщо три дні тому ти сам подав лист про розірвання договору? Відповідь одна: щоб перетворити щирі емоції тернополян на інструмент тиску. Створити картинку «нас виганяють» – хоча йдуть самі. Використати вболівальників як масовку у провокації, правила якої вони не знають.
Так клуби не поступають. Так поступають ті, хто використовує клуб.
Аргумент четвертий: стадіон знищують — і звинувачують місто
Комісія зафіксувала: газон стадіону у незадовільному стані. Витоптані та оголені ділянки, бур’яни, ущільнений ґрунт, відсутність будь-якого догляду. Біля воріт – болото. На момент передачі в оренду газон був у задовільному стані – це зафіксовано документально.
Газон – живий організм. Він потребує скарифікації, аерації, підсіву, поливу, добрив. Нічого з цього не робилось. Інвестори витиснули з поля все – і тепер воно непридатне для проведення змагань. Вартість відновлення – 600–700 тисяч гривень.
Чи зробили б вони те саме у себе вдома, у Львові? Відповідь очевидна.
Аргумент п’ятий: п’ять місяців ігнорування
Зараз війна, багато фінансових проблем, тому з листопада 2025 по березень 2026 – заступник міського голови Тернополя та начальник профільного управління неодноразово проводили переговори з керівництвом клубу. Офіційні листи з проханнями хоча б частково виконати договір. Реакція «інвесторів» – нуль. П’ять місяців. А потім – заява про «раптову відмову в останній момент».
Аргумент шостий: безпека людей — не перешкода
Клуб не надав договорів щодо забезпечення укриттями під час повітряних тривог. Тернопіль, який 19 листопада втратив майже 40 людей від ракетного удару. За словами інвесторів зі Львова, ця вимога міської влади Тернополя є «безпідставною перешкодаою, а для тернополян – це питання життя і смерті.
Аргумент сьомий: попередній матч — без дозволу
Клуб уже провів матч на стадіоні без належного дозволу на проведення масового заходу. Тобто порушення не одиничне – воно системне. Правила для львівських інвесторів не існують.
Аргумент восьмий: хто від цього страждає
Не інвестори. Вони підуть у Львів, у наступний проєкт, до наступного стадіону. Страждають тернополяни. Вболівальники, яких роками тримали на емоціях, а тепер використовують як заручників своїх провокацій. Футболісти, які грають на полі, що нагадує болото. Місто, яке довірило комунальне майно – і отримало назад зіпсований стадіон і 5% від обіцянок.
Що насправді відбувається
Схема проста. Взяти стадіон. Не вкласти обіцяного. Витиснути з поля максимум. Проігнорувати претензії. Самому ініціювати розірвання, а потім звинуватити місто і скликати вболівальників «на підтримку». Піти, але виглядати жертвою.
Міська влада дасть дозвіл на проведення матчу – бо для Тернополя футбол це цінність, а не інструмент тиску. Але дозвіл на матч – це не дозвіл на безвідповідальність.
Тернопільська «Нива» заслуговує на інвесторів, які виконують обіцянки. На стадіон з якісним газоном. На чесне ставлення до міста і його людей. Те, що відбувається зараз – це не інвестиція в тернопільський футбол. Це хижацька експлуатація бренду, вболівальників і комунального майна.
Фото футбольного газону на Тернопільському стадіоні ім.Шухевича
