У ніч на 22 травня ЗСУ завдали удару по навчальному корпусу та гуртожитку коледжу Луганського педагогічного університету у Старобільську. 24 травня окупаційна російська влада заявила, що в результаті удару загинула 21 особа, 42 отримали поранення різного ступеня тяжкості.
Російська пропаганда намагається уявити цей удар як «тероризм» і «злочин», ми з упевненістю говоримо, що це був удар по законній військовій меті. Будинки коледжу та гуртожитку в Старобільську використовувалися як навчальний центр та штаб Центром перспективних безпілотних систем «Рубікон» – найбільш боєздатним російським бойовим формуванням операторів БПЛА.
З початку січня 2026 року (скриншот відповідного наказу над постом) у будинках розмістилися військовослужбовці «Рубікону» з обладнанням. Взимку там почалося навчання операторів дронів та інженерів.
Якщо подивитися офіційні списки загиблих (можна подивитися в ілюстраціях до посади), до яких не потрапили і не потраплять військовослужбовці на контракт, то видно, що вік загиблих від 18 (1 особа) до 23 років. Більшість загиблих віком від 19 до 21 року. Тобто це не діти і не школярі, як намагається уявити ситуацію російська пропаганда.
Люди, далекі від військових реалій і від того, як усе влаштовано в російській армії та пов’язаних з нею структурах, можуть запитати – якщо коледж використовували як навчальний центр та штаб, то звідки взялися молоді студентки (18 з 21 загиблого – молоді жінки). Відповідь проста.
По-перше, «Рубікон» активно набирає та навчає як операторів дронів та інших фахівців саме дівчат (приклад оголошення про такий набір в ілюстраціях до посту).
По-друге, російські військові постійно використовують із метою громадські, освітні, медичні установи. Такі приміщення зручні для використання військовими, вони, формально, не є військовими цілями і для удару по них українській розвідці доведеться довго шукати підтвердження, щоб отримати дозвіл на сам удар (це жорстка вимога США та ЄС, яка дотримується в українській армії). Якщо ж удар трапиться, то миттєво на місці виявляться пропагандисти «військори», РІА «Новини», «Известия» та решта російських «журналістів».
Наші джерела і у ЗС РФ, і у ЗСУ одразу підтвердили, що коледж використовувався «Рубіконом» (про що Фома говорив у суботньому зведенні). Тож немає жодного сенсу розмірковувати про «неоднозначність» чи неприпустимість українського удару по суто військовій меті.
Зате у громадян РФ і жителів окупованих територій є привід задати пару питань самим собі, і владі (хоча в останньому немає особливого сенсу) – якщо ваш син або дочка навчаються в коледжі, інституті або університеті, корпуси якого використовуються російськими військовими як штаби, навчальні центри, чи для вашої законної мети, чи для вас? Пора б це вже зрозуміти. І зробити висновки – змінити місце навчання чи взагалі від нього відмовитись. Дипломи, видані в нинішній РФ, навряд чи матимуть особливу цінність у майбутньому, а життя у ваших дітей одне.
І друге питання. Старобільськ давно окупований РФ. Які потрібно було створити умови для місцевих жителів, щоб молоді люди самі йшли записуватися до «Рубікону» задля виплати 3 млн рублів та платні 210 тисяч на місяць? Відповідь на поверхні – більшість жителів окупованих територій (як і мешканці самої Росії) не мають жодного шансу заробити такі ж гроші в цивільному секторі, не беручи участі у війні. Путін зробив усе, щоб участь у бойових діях стала єдиною альтернативою злидням та єдиним соціальним ліфтом (який, щоправда, найчастіше везе своїх пасажирів не до вершин, а на дно).
