Радянська управлінська спадщина — штука живуча. Старе правило посередніх керівників («обирай заступника дурнішого за себе, щоб не підсидів і не затьмарив») досі час від часу проростає в коридорах української влади. Коли на чолі ключових інституцій з’являються яскраві, системні та самостійні фігури, система часто намагається їх виштовхнути.
Саме так суспільство сприйняло новину про відставку міністра оборони Михайла Федорова (який до цього здійснив цифрову революцію в Мінцифрі, а згодом очолив оборонне відомство). Його прощальний лист, де він сухо та професійно підсумував результати своєї роботи, викликав ефект вибуху бомби.
А вже сьогодні вранці українськими містами прокотилася хвиля стихійних мітингів на його підтримку. Люди вимагають повернути міністра, який став уособленням технологічності, прозорості та здорового глузду в армії.
Прощальний лист Федорова: звіт про виконану роботу без зайвого пафосу
На відміну від багатьох чиновників, які йдуть із посад зі скандалами чи взаємними звинуваченнями, Михайло Федоров опублікував стримане та конструктивне звернення. У своєму листі він подякував команді, військовим та суспільству за довіру, а також коротко звітував про ключові досягнення:
Максимальна цифровізація армії: запуск нових сервісів, які ліквідували тонни паперової бюрократії для військових.
Технологічний прорив: масштабування виробництва безпілотників, систем РЕБ та впровадження штучного інтелекту на полі бою.
Прозорі закупівлі: реформа забезпечення ЗСУ, яка суттєво перекрила корупційні лазівки та зберегла мільярди бюджетних гривень.
З листа Михайла Федорова:
«Ми зробили все, щоб перетворити військове відомство на сучасну, гнучку та технологічну структуру. Дякую кожному солдату, офіцеру та волонтеру, з якими ми щодня наближали технологічну перевагу над ворогом. Роботу завершено, але боротьба триває».
Ранкові мітинги: чому суспільство вийшло на вулиці
Реакція українців виявилася безпрецедентною. У Києві та інших великих містах люди вийшли на мирні акції протесту проти рішення про відставку міністра.
Основний посил мітингів — неприпустимість політичних ігор навколо оборонного відомства під час війни. Активісти, військові та представники ІТ-спільноти наголошують, що усунення з посади менеджера такого калібру через внутрішні кулуарні інтриги — це удар по обороноздатності країни. Суспільство втомилося від практики призначення «зручних та лояльних» замість «компетентних та результативних».
Кінець як початок: шлях до лідерства першого рангу
Намагання системи позбутися сильного гравця, щоб він не дратував своєю ефективністю та рейтингом, часто грає із замовниками таких рішень у злий жарт.
Виштовхуючи Михайла Федорова з урядової вертикалі, його опоненти насправді звільняють його від тягаря урядової рутини та негативу, який неминуче накопичується на будь-якому міністерстві під час затяжної війни.
Тепер Федоров отримує головне — колосальний кредит довіри від суспільства, бездоганну репутацію реформатора та повну свободу дій. Те, що комусь у високих кабінетах здається «кінцем його політичної кар’єри», цілком може стати початком його власного великого шляху. Шляху до того, щоб у майбутньому стати лідером зовсім іншого масштабу.
Ми писали також: Михайло Федоров йде з посади міністра оборони.

















