Зовнішньополітична ізоляція Кремля стає все більш очевидною, адже навіть ключові партнери Москви починають демонструвати холодність. Згідно з аналізом оглядача Euobserver Едварда Лукаса, режим Володимира Путіна опинився під подвійним тиском з боку Пекіна, що ставить під загрозу стратегічні енергетичні та логістичні плани РФ.
Крах енергетичних амбіцій Кремля
Китайська сторона фактично заблокувала реалізацію масштабного проєкту газопроводу «Сила Сибіру-2». Пекін висунув вимоги щодо ціни на газ у розмірі 50 доларів за тисячу кубометрів, що вп’ятеро менше за очікування російської сторони. Крім того, Китай відмовився постачати критично важливі морські силові установки для арктичних суден, необхідних для функціонування «Північного морського шляху». Ці кроки демонструють, що відносини Росії та Китаю стають для Москви дедалі більш обтяжливими та залежними від волі Пекіна.
Ситуацію погіршують успішні удари українських дронів по російських нафтопереробних заводах. Через дефіцит пального всередині країни Росія змушена імпортувати нафтопродукти з Китаю, що дає Пекіну додаткові важелі впливу на російську економіку. Водночас перспективи експорту газу до Європи остаточно зникають, оскільки постачання трубопровідним транспортом мають припинитися до 2027 року.
Дистанціювання колишніх союзників
Окрім Китаю, прохолоду у відносинах демонструють і країни, які раніше вважалися сферою впливу Москви. Казахстан впровадив обмеження на імпорт російської пшениці, захищаючи власний ринок. Азербайджан відкрито демонструє підтримку України на міжнародній арені, ігноруючи невдоволення Кремля.
Вірменія також почала діяти самостійно, ініціювавши відновлення залізничного сполучення з Туреччиною та Азербайджаном. Ці кроки здійснюються всупереч позиції Росії, яка формально контролює залізничну інфраструктуру в регіоні, але втрачає реальний вплив на процеси прийняття рішень у Єревані.
Висновки
Попри формальну риторику про «стратегічне партнерство», фактична поведінка Пекіна та країн Центральної Азії свідчить про те, що світ сприймає Росію як слабкого гравця. Втрата економічних ринків та політичного авторитету змушує Кремль опинятися у дедалі глибшій залежності від Китаю, який, своєю чергою, не поспішає рятувати російську економіку ціною власних інтересів. Подальша деградація російської промисловості та енергетики лише посилюватиме цей тренд на ізоляцію.
Джерело: УНІАН
