Сучасна російська військова машина працює не на досягнення стратегічної переваги, а виключно на підтримку життєздатності режиму. Військовий аналітик Рубен Джонсон у своєму матеріалі для National Security Journal стверджує, що Кремль опинився у пастці, де кожен наступний крок лише наближає країну до економічного та соціального колапсу.
Ціна територіальних здобутків
Статистика бойових дій демонструє вражаючу неефективність російської армії. Лише за червень окупанти втратили майже 40 тисяч осіб, намагаючись захопити мізерні 12 квадратних миль української землі. Загалом, з початку повномасштабного вторгнення, ціна за кожен метр території стала катастрофічною для демографічного та економічного майбутнього Росії. Експерти підрахували: якщо Кремль планує окупувати всю Донецьку область нинішніми темпами, це займе ще 14 років і коштуватиме життя мільйонам російських громадян.
Енергетичний колапс як наслідок ударів ЗСУ
Ключовим фактором, що підриває «стратегію виживання Путіна», стали системні удари українських безпілотників по нафтопереробній інфраструктурі РФ. На сьогодні уражено вже 25 НПЗ, що забезпечували понад 80% внутрішнього ринку бензину. Знищення логістичних ланцюгів, включаючи транзитні станції та нафтобази, призвело до реального дефіциту палива, який вже відчувають звичайні росіяни. Це викликає хвилю невдоволення, що все частіше виливається у публічні заклики до відставки диктатора.
Виснаження резервів та втрата ілюзій
Раніше російське командування покладалося на здатність швидко перегруповуватися та відновлювати сили після невдач. Проте сьогодні цей механізм зламано. Україна методично знищує об’єкти, які раніше слугували «подушкою безпеки» для російської армії. Без доступу до стабільних ресурсів та з постійним тиском на тилові міста, Москва втрачає можливість для проведення нових масштабних наступальних операцій. Фактично, Росія перетворилася на міжнародного вигнанця, чиї здобутки останніх тридцяти років були нівельовані за лічені місяці війни.
Висновок
Війна, яку розв’язав Кремль, перетворилася на боротьбу за фізичне виживання режиму, а не за територіальну експансію. Втрата нафтової галузі, колосальні людські втрати та міжнародна ізоляція свідчать про те, що стратегічний ресурс Росії вичерпується. Подальше продовження агресії лише прискорює внутрішній хаос, який стає неминучим фіналом для нинішньої російської влади.
Джерело: УНІАН
