Першого вересня школярі розпочнуть навчання і батьки мають витратити час, що лишився, щоб психологічно підготувати дитину до школи. Першокласникам потрібно розповідати, яким буде їхнє майбутнє життя, а школярам нагадати, що їм подобалось в навчанні, якщо дитина не хоче повертатись до школи. Поради батькам, як допомогти дитині і подолати стрес в коментарі УНН дала дитячий психолог Ірина Басиста.
“Дитина, яка йде в перший клас, має бути включена уже в процес прийняття рішення, в яку школу буде ходити. За місяць до початку навчання варто розповідати про заклад. Можливо, сходити, познайомитись з вчителем. Взагалі так практикують, або говорити про це, разом ходити купувати різні речі, розповідати, для чого, що він там має робити, скільки там буде дітей. Тобто, давати таку інформацію, багато, але поступово, не все одразу”, – сказала Ірина Басиста.
За її словами, потрібно, щоб у дитини формувалось бачення, що має бути у школі.
“Бо якщо в один момент поставити дитину перед фактом і дати всю інформацію, то це може забагато. Це може бути стрес і так далі. Говорити, що буде перше вересня. Розповідати послідовно і передбачувано. Наприклад, у яких випадках дитина може звертатися до вчителя. Говорити, що ви постійно на зв’язку, може телефонувати, чи ви будете водити, забирати зі школи. Розказати, як це буде відбуватись”, – додала психолог.
Дитину потрібно запевнити, що будь-які питання можна буде поставити у процесі і дитина може очікувати на підтримку, додала вона.
“Показати на прикладі, якщо дитина в садочок ходила, що буде щось схоже, а щось буде відрізнятись. Насамперед, батьки повинні мати інформацію, в яку школу вони віддають дитину і як там буде організований освітній процес. Це щодо першачків. Якщо в дитини є братики та сестрички, то ще, наприклад, залучити їх, щоб вони розповіли, як вони йшли у перший клас. Яке це було дійство, які були емоції”, – зазначила Ірина Басиста.
Вона додала, що краще, щоб це був якийсь позитивний досвід.
“Якщо говорити про більш старших дітей, то тут варто вже відмітити, що вони в минулому році мали досвід дистанційного навчання і це вплинуло на них. Їх потрібно повернути психологічно до нового навчального року”, – сказала психолог.
За її словами, потрібно пояснити дитині, що ще поки невідомо, чи буде продовжуватись дистанційне навчання, чи відновлять звичайні уроки, тому потрібно готуватись до обох варіантів.
“І більше говорити про те, що ви забезпечите підтримку з батьківської сторони. Також включати дитину вже, звертатись до репетиторів, чи готуватись до школи, книжки читати. Знову ж таки, не відразу, і репетитори, і книжки читати, повторювати якісь завдання, а поступово додавати, якщо є якийсь план дій. Це особливо стосується старших, 10-11 клас, які вже готуються до ЗНО. І також питати дитину про те, як рік почнеться”, – додала Ірина Басиста.
Вона зазначила, що потрібно вести такі бесіди, які вже готують психіку дитини до розуміння того, що наближається навчальний рік.
За її словами, якщо дитина не хоче йти до школи – не потрібно тиснути на неї, а потрібно пояснити, що є правила, які треба виконувати.
“Потрібно з дітьми говорити на цю тему дуже обережно. Як рекомендації, підтримку давати, багато пояснювати. У батьків є очікування, що дитина вже доросла і все розуміє, але підлітки це ті самі діти, як в рік і два, і в три, яким одне й те саме потрібно пояснювати по 50 разів. Тому батькам потрібно не дратуватися, не злитися на те, що дитине може, наприклад, не хотіти, або протестувати, а навпаки, приймати ці почуття. “Я розумію, що ти не хочеш іти. Наприклад, тобі там не подобається вчитель, що ти вже втомився чи на канікулах краще, звичайно. Я всередині розумію тебе. Але з іншого боку, є речі, які ми виконуємо, незалежно від того, чи хочемо. Є правила, які ми виконуємо. Правила безпеки життя, правила переходу на світлофорі. Як закони, так і навчання – це як невід’ємна частина нашого життя, яку всі проходили”, – сказала психолог.
Вона зазначила, що також треба подумати над тим, що дитині в школі подобається. Дитина може сказати, що їй не подобаються вчителі, саме навчання, але повернутись потрібно до того, що подобалося.
“Згадати якийсь попередній досвід. Все рівно таке було, що дитина отримувала задоволення від того, що ходила до школи. І просто про це говорити. І звичайно, це не має бути тиск, вмовляння, що це потрібно дитині. А як вираження своєї думки. Тоді у дитини, підлітка особливо, з’являється простір на те, щоб подумати, тому що йому не насаджують таку думку і є відчуття, що в нього є вибір”, – додала Ірина Басиста.
За її словами, у такому випадку в дитини немає причин противитися словам батьків і є можливість дійти згоди.
