Євгеній Хмара, який раніше очолював Центр спеціальних операцій СБУ, а згодом керував самою службою, став новим Міністром оборони України.
Саме під його керівництвом Україна посилила кампанію далекобійних ударів по стратегічних об’єктах росії, зокрема по нафтопереробній галузі. Тепер перед ним стоїть зовсім інше завдання — керувати величезною системою, яка забезпечує українську армію зброєю, людьми та ресурсами, пише Армія Іnform.
Американське видання The National Interest опублікувало матеріал, авторка якого зауважує, що Євгеній Хмара прийшов на посаду не як класичний чиновник, а як командир спецпризначенців, який має досвід проведення складних асиметричних операцій.
Особливу увагу видання приділяє його підходу до використання обмежених ресурсів та взаємодії з новим головнокомандувачем ЗСУ генерал-майором Михайлом Драпатим.
На думки авторки, саме здатність Євгенія Хмари бачити війну як систему, а не лише як сукупність окремих операцій, може стати його головною перевагою на новій посаді.
АрміяInform наводить ключові тези статті.
Браслет з іменами загиблих
Командир підрозділу спеціальних операцій, який стояв за кампанією діпстрайків України, тепер очолює Міністерство оборони.
Євгеній Хмара носить браслет. На кожному ланцюжку викарбувано ім’я бойового побратима, який не повернувся з цієї війни. «Він нічого про це не говорив, доки я не запитала його під час вечері в Києві цього місяця, і лише тоді пояснив, що означають ці ланцюжки», — пише авторка.
Варто знати, що саме новий Міністр оборони України носить на зап’ясті на кожному засіданні, де вирішується долі його країни.
Верховна Рада України затвердила Євгенія Хмару на посаді міністра оборони конституційною більшістю голосів.
Напередодні він звільнився зі служби у званні генерал-майора, щоб виконати вимогу закону про те, що міністерством має керувати цивільна особа, і склав присягу, давши характерну для себе лаконічну обіцянку: більше української зброї та більше точних ударів по ворогу.
Командир спецпризначенців
Євгеній Хмара — офіцер спеціальних операцій: командир елітного спецпідрозділу «Альфа» СБУ, а згодом — голова самої Служби.
Ще коли він очолював Центр спеціальних операцій СБУ, його підрозділи взяли участь в операції «Павутина» у червні 2025 року — багаторівневій операції, до якої були залучені численні підрозділи Служби, і в рамках якої підрозділ Хмари виконав один з етапів: його оператори керували дронами, що завдали удару по стратегічних літаках Росії на авіабазах за тисячі кілометрів від України.
За даними Міністерства оборони України, дрони вартістю близько $1 мільйона завдали збитків російському флоту стратегічних бомбардувальників на суму понад $5 мільярдів. Це втрати, які Москва не зможе швидко відшкодувати чи замінити.
У реальному житті в Хмарі немає нічого спільного з «тим, хто вибиває двері». Він скромний, виразний і неквапливий, має стриманий шарм і звичку відповідати на запитання, розширюючи їх рамки — запитання про рейд перетворюється на роздуми про лідерство; запитання про зброю — на запитання про людей.
Колишні колеги описують командира, який більшу частину часу проводив на передовій або поблизу неї — мислителя, здатного бачити загальну картину, який швидко навчається та постійно цікавиться новим, — і повага, якою він користується у всьому війську, не є штучною.
Міністерство — це не командування військами
Це має більше значення, ніж може здатися на перший погляд, адже посада, яку він зараз обіймає, по суті є роботою, що ґрунтується на довірі та системах.
Міністр оборони України не командує військами, він будує механізм, що стоїть за ними — закупівлі, координацію промисловості, бюджети, кадрові питання, політичні відносини між інституціями. І саме в цьому аспекті досягнення Хмари є найбільш переконливими.
Спецпризначенці «Альфи» становлять невелику частку Збройних Сил України. Проте саме їм приписують надзвичайно високу частку завданої Росії шкоди — за власними підрахунками служби, до 20% усіх втрат ворожої піхоти.
Ще більш показовим є те, що сталося з російською нафтовою галуззю за сім місяців, протягом яких він очолював СБУ: під його керівництвом довгострокова кампанія України проти російських нафтопереробних підприємств набула більшого масштабу, темпу та логіки.
За оцінками Генерального штабу ЗСУ, на сьогодні виведено з ладу майже 43% нафтопереробних потужностей Росії.
Цього року зафіксовано двозначне падіння обсягів виробництва нафтопродуктів у Росії, яка тепер змушена імпортувати паливо та вводити обмеження на продаж бензину. Значною мірою це є результатом кампанії, яку Хмара допомагав координувати.
«Безжальна асиметрія витрат»
Євгеній Хмара сформулював доктрину безжальної асиметрії витрат — ударні операції, вартість яких становить приблизно 2% від економічного збитку, який вони завдають, і які спрямовані не на окремі об’єкти, а на вузли системи: нафтопереробні заводи, транспортні вузли, експортні маршрути, ту третину доходів російської промисловості, яка живить російську армію.
Він сформулював цю філософію як моральне розрізнення, так само як і оперативне: Росія завдає ударів по тому, що тероризує цивільне населення; Україна — по тому, що фінансує війну.
Слухаючи його, можна помітити, що він мислить у співвідношеннях — вартість удару порівняно зі завданими збитками, ціна безпілотника порівняно з ціною бомбардувальника. Це корисний спосіб мислення для його нової роботи.
Міністерство оборони — це, по суті, механізм розподілу обмежених ресурсів — грошей, обладнання, людей, ризиків — і Хмара провів останні кілька років, саме розподіляючи ці ресурси.
Новий тандем із Михайлом Драпатим
Він не робитиме цього самотужки, і вибір партнерів може мати не менше значення, ніж саме призначення.
Новий головнокомандувач Збройних Сил України Михайло Драпатий був призначений одночасно з Хмарою під час літньої кадрової ротації.
Енергійний і вимогливий, професійний, але гнучкий, він вважається серед військових зразком командира нового покоління: того, хто делегує повноваження нижчим ланкам, вітає ініціативу знизу та вимірює успіх не кількістю завойованих метрів, а кількістю врятованих життів солдатів.
Міністр оборони Євгеній Хмара та генерал-майор Михайло Драпатий походять з однієї оперативної культури — налаштованої на наступ і чутливої до централізації радянського зразка — і починають роботу без взаємних претензій, які роз’єднували їхніх попередників.
Вони вже спільно планують наступний етап перенесення війни на територію Росії.
Хмара, зі свого боку, взагалі відмовляється розглядати відносини між міністром і командувачем як питання особистості: спільне бачення, стверджує він, рятує життя солдатів, а ціну за його відсутність платять на фронті.
«Україна має реальний шанс перемогти»
Міністерство — це величезна бюрократична структура, і Хмара ніколи не керував чимось такого адміністративного масштабу — це він охоче визнає.
«Ми не можемо безпосередньо створювати технології», — сказав він у спілкуванні з авторкою статті. Завдання держави полягає в тому, щоб створити умови, за яких люди впроваджують і вдосконалюють технології на полі бою, яке оновлюється кожні кілька місяців.
Щодо мобілізації — питання, яке не давало спокою його попереднику, — він відкидає гасла: люди йдуть добровольцями, коли вірять, що зможуть змінити ситуацію на краще і що виживуть. Покращте умови служби — і бажання служити з’явиться само собою.
А щодо стратегії він налаштований реалістично: мала радянська армія не може перемогти велику радянську армію. Україна має створити власний метод ведення бойових дій. Цей метод називається «Павутина».
«Україна завжди знала трагедії, — каже він; — її історія — це довгий перелік таких подій. Те, що відрізняє це покоління від усіх попередніх, — це те, що воно має реальний шанс перемогти ворога».
Новий міністр оборони хоче перемогти — і має власне бачення того, як це зробити. Частиною цього бачення є Америка: він говорить про ці відносини так, як солдати говорять один про одного — як про братерство, яке зміцнюється завдяки тому, що кожен вносить у нього.
