До початку повномасштабної війни Інна Ердман жила та працювала в Угорщині, де була операторкою на автомобільному заводі. Після російського вторгнення вона вирішила повернутися в Україну, а згодом долучилася до Збройних сил України. Сьогодні Інна має звання лейтенанта та служить у 44-й окремій механізованій бригаді.
Історію військовослужбовиці розповіли у 44-й окремій механізованій бригаді.
Повернулася з Угорщини, коли брати стали на захист України
У 2022 році рішення Інни повернутися додому було пов’язане насамперед із родиною. Двоє її рідних братів, Василь та В’ячеслав, добровільно стали на захист України. Жінка розуміла, що також хоче бути корисною своїй державі, тому разом із сином повернулася з-за кордону.
«Я не могла просто спостерігати за тим, що відбувається. Мої брати стали на захист України, тому я повернулася додому разом із сином», – розповідає Інна.
У 2023 році вона підписала контракт зі Збройними силами України. Після проходження навчання за кордоном розпочала службу в 44-й ОМБр у званні рядової. Першою її посадою стала посада стрільця-радіотелефоніста взводу снайперів.
Наступного року Інна пройшла підготовку для сержантського складу, а згодом почала працювати в секторі цивільно-військового співробітництва бригади. Серед її обов’язків була робота з родинами загиблих і безвісти зниклих військовослужбовців. За словами жінки, цей період став одним із найскладніших у моральному сенсі, адже деяких військових вона знала особисто.
«Це дуже важко морально та фізично, адже деяких із цих людей я знала особисто. Проте це дуже важлива робота, яку треба виконувати», – говорить військовослужбовиця.
Кохання під час війни та шлях до офіцерського звання
У 2025 році в особистому житті Інни відбулися зміни. Вона познайомилася з військовослужбовцем ЗСУ, громадянином Польщі Себастьяном Каролем Ердманом. Згодом між ними виникли стосунки, а пропозицію руки та серця чоловік зробив у костелі Святого Йосипа в Дніпрі. Того ж року пара одружилася.
Нині обоє продовжують службу в українському війську, хоча й перебувають на різних напрямках. Коли випадає нагода, подружжя проводить час разом і подорожує, зокрема до Польщі. Під час однієї з таких поїздок вони відвідали Генеральне консульство України в Любліні, де обговорювали можливості гуманітарної підтримки та залучення української громади до допомоги ЗСУ.
Тим часом військова кар’єра Інни продовжувалася. Вона обійняла посаду офіцера штабу 155-мм самохідного артилерійського дивізіону, а згодом стала помічницею начальника служби інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики.
На цих посадах її завдання суттєво відрізнялися від тих, які доводилося виконувати на початку служби. Значна частина роботи була пов’язана з організацією тилових процесів та забезпеченням військових підрозділів усім необхідним.
«Логістика та тилове забезпечення – це фундамент війська, без якого жоден фронт не може протриматися», – наголошує Інна.
У 2026 році військовослужбовиця отримала звання лейтенанта та очолила службу інженерно-інфраструктурного забезпечення тилу логістики. Таким чином, за кілька років вона пройшла шлях від рядової до офіцерки.
«Служба у 44 ОМБр стала для мене важливим етапом життя та професійного становлення. Саме тут я пройшла шлях від солдата до офіцера, здобула важливий досвід, навчилася приймати рішення та працювати у складних умовах. Я вдячна командуванню та своїм побратимам за довіру, підтримку та знання. Де б надалі не продовжувалася моя служба, 44 ОМБр назавжди залишиться тим місцем, де я сформувалася як військовослужбовець, офіцер та стала частиною справжньої військової родини», – розповідає Інна Ердман.
Сьогодні Інна та її чоловік продовжують захищати Україну. Вдома на військовослужбовицю чекають дві доньки та троє онуків. Попри відстань і складнощі служби, родина залишається для неї важливою підтримкою, а рішення, ухвалене після початку повномасштабного вторгнення, визначило новий етап її життя.
