Зворотнім боком всього цього є скорочення бізнесу компаній нафтогазового сектору. Але зараз ми можемо насолоджуватись зниженням ціни на бензин і дизпаливо.
Про те, як світові нафтові війни вплинуть на життя України, сайту 24 каналу розповів президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайло Гончар.
– Зараз багато хто обговорює падіння цін на нафту та тенденції на світовому ринку. А нам, простим українцям, що від того? З того очевидного що я бачу – зменшення цін на пальне і, можливо, зменшення витрат Росії на пропагандистську діяльність в Україні.
– Щодо цін на пальне – так, це правда. А от щодо Росії – поки що не факт.
Власне кажучи, ці нафтові війни нас напряму не дуже торкаються – ми не є гравцем на світовому нафтовому ринку. Ми нафту видобуваємо, але у малій кількості – пару мільйонів тон. Ми самі цю нафту використовуємо, точніше її використовує група Приват Коломойського, переробляючи на Кременчуцькому НПЗ. Великими експортерами нафти ми не є, імпортерами нафти ми є дуже скромними. Тому ці бурі нафтового ринку проносяться у нас над головою.
Але побічно вони на нас, безперечно, впливають. По-перше, ми, як і будь-яка інша країна, є споживачами готових нафтопродуктів, а ціна готових нафтопродуктів залежить від ціни сировини. Тому зараз ми можемо насолоджуватись зниженням ціни на бензин і дизпаливо. Але не варто сподіватись, що ціна буде зовсім халявна. Якщо вона опуститься до 20 грн за літр 95 бензину – це буде максимум.
– Максимум халяви, який може бути?
– Звичайно, можна і далі вимагати зниження цін. Але якщо продовжувати дотискати – АЗС будуть закриватись, або одразу швидко збільшиться доля бодяжного бензину на ринку і споживач це відчує.
Другий плюс – ціни на нафту і на газ взаємопов’язані. Падіння цін на газ також буде відбуватись, і ми вже бачимо, що вони знижуються. Не лише через здешевлення нафти, звичайно. Це відбулось і за рахунок процесів суто газового ринку та нинішньої теплої зими, коли багато запасів газу залишилось у сховищах. Вже зараз ціна на газ зменшилась, фактично, до рівня кінця 90х років. І вже зараз газ у Європі, у Нідерландах, коштує дешевше, ніж у Росії. Тепер купувати газ в РФ для нас взагалі немає сенсу.
– Мінуси у цій ситуації теж є?
– Зворотнім боком всього цього є скорочення бізнесу компаній нафтогазового сектору. Падіння цін на нафту і газ означає, що продається той самий обсяг газу, а ціна менша і виручка менша. Плюс, зараз, через скорочення економічної діяльності, у них ще й обсяги падають. Беручи до уваги той факт, що “Нафтогаз” у нас є платником податків №1, це означатиме зменшення надходжень до бюджету від нафтогазових компаній. Що може призвести до ускладнень із виплатами бюджетникам.
Коли падає ринок нафти, це означає і падіння інших сировинних ринків. У нас економіка значною мірою дуже сировинно орієнтована, ми експортуємо або сировину, або продукти невисокого ступеню переробки. Але тут не буде прямо пропорційної залежності. Навпаки, якщо цього року у нас буде хороший врожай, то ситуація виглядатиме більш оптимістично. Якщо падіння цін на продовольчі продукти і відбудеться, то воно не буде настільки серйозним.
– Зараз у соцмережах з’явилось багато жартів, що всі, хто має вільну каністру і 20 доларів може стати нафтовим магнатом. Ці ж жарти не позбавлені сенсу – зараз Україна може запастись нафтою на державному рівні?
– Дебати навколо створення стратегічного нафтового резерву тривають уже 15 років, але весь цей час вирішення питання лишалось на рівні дебатів. Зараз дійсно є непогана нагода його створити. Чи буде вона використана – побачимо.
– Для чого взагалі цей резерв потрібен?
– Щоб країна могла пережити якусь надзвичайну ситуацію. Це, за нормативами міжнародного енергетичного агентства, 90-денний запас нафти і нафтопродуктів на непередбачуваний випадок стихійних лих, техногенних катастроф чи якихось надзвичайних ситуацій, коли переривається традиційний доступ до отримання нафти і нафтопродуктів із зовнішніх джерел. Вважається, що потрібно три місяці, аби відновити цей доступ. Щоб протягом цього часу країна якось протрималась, і потрібен оцей стратегічний запас на чорний день.
Завжди проблемою для нас було те, що нафта дорога і купувати її в резерв дорого. Тому це питання відкладали на кращі часи. От зараз вони настали – нафту можна купити, це буде дешевше. Це по-перше.
– А по-друге?
– А по-друге, у нас немає значних потреб саме у нафті, бо наша нафтопереробка давно лягла і лежить. Наш НПЗ переробляє не так багато. Тому нам потрібно більше готових нафтопродуктів у цьому резерві. Бо він, хоч і називається нафтовим, складається і з продуктів переробки також.
Пропорції скільки всього треба у цей резерв визначаються, виходячи з того, скільки потрібно нафти для твоєї нафтопереробки та скільки потрібно дизелю, бензину та авіаційного газу, аби країна прожила 90 днів. У нас зараз 80% нафтопереробних продуктів ми імпортуємо, і лише 20% – самі переробляємо із нафти. Ось це і є пропорція нашого стратегічного резерву – 20% сирої нафти, а решта – готові нафтопродукти.
– Чому Ви не думаєте, що Росія скоротить витрати свій влив на Україну?
– Тому що вони інерційно продовжують проводити той же курс, який вони і проводили, і це – не лиш стосовно України. Поки що, вони не отримали накаутуючий удар, поки що у них країна у нокдауні.
– А нокаут – буде?
– Все до того іде. Американські гірки на нафтовому ринку як раз показують, що Росії доведеться скорочувати видобуток ще більше.
Зараз ми маємо максимально вигідні умови для того, аби відстоювати вигідну для України позицію. Зараз не повинно бути жодних переговорів із Росією окрім одних, із вимогою забиратись геть із окупованих територій. Лише після того, як вони продемонструють кроки доброї волі – самі відпустять наших політичних бранців, не через обмін, а просто так, коли вони візьмуть на себе відповідальність за знищення МН-17 – можна починати думати про переговори. До того моменту потрібно пропонувати західним партнерам купувати менше російських газу і нафту. Альтернатив зараз достатньо, дефіциту на ринку немає. Зараз навіть додаткові санкції вводити не потрібно.
