До цього списку увійшли ті люди, які вперше з’явились у медіа-просторі у 2020 році, а також ті, хто протягом року продемонстрував себе з нової сторони.
Андрій Єрмак
Голова ОП Андрій Єрмак / Фото “Слово і діло”
Андрій Єрмак став однією з найпомітніших персон, які з’явились в українській великій політиці.
До приходу у політику активно займався бізнесом. Заснував “Міжнародну юридичну компанію”, яка надає послуги в сфері захисту прав інтелектуальної власності та авторського права. Є засновником продюсерської, дистриб’юторської та продакшн компанії Garnet International Media Group. Серед фільмів, які він продюсерував – “Сквот32”, “Правило бою”, українсько-словацького фільму “Межа”.
Член Міжнародної організації юристів (IBA), член Асоціації правників України. Президент громадської організації Асоціація підприємців міста Києва. Член Української та Європейської кіноакадемій.
Після обрання Володимира Зеленського президентом України, Єрмак став радником Зеленського у питаннях міжнародної політики. Поступово його стали називати “головним переговорником Зеленського”. Зокрема, саме Єрмак зіграв ключову роль у підготовці зустрічі лідерів країн “нормандської четвірки”. Він же очолив групу зі звільнення українців з російського полону, та привіз із Москви 35 українських полонених і політв’язнів у вересні 2019 року.
11 лютого 2020 року був призначений керівником Офісу Президента. За даними ЗМІ зараз – він входить до кола осіб, які мають найбільший вплив на главу держави. За час перебування на посаді очільника президентської канцелярії став фігурантом кількох гучних скандалів.
Колишній депутат фракції “Слуга народу” Гео Лерос звинувачував брата Єрмака у “торгівлі державними посадами” та опублікував записи, які мали би підтвердити його обвинувачення. Самому Єрмаку Лерос згодом закидав зрив операції з затримання бійців ПВК “Вагнер”, зловживанні владою і роботі на спецслужби Росії. Втім, глава держави називає ці дані непідтвердженими.
Максим Степанов
Голова МОЗ Максим Степанов / Фото пресслужба МОЗ
Це не зовсім нове обличчя на новій посаді міністра охорони здоров’я отримало нову хвилю популярності. Якби призначення Максима Степанова не співпало із початком пандемії коронавірусу, йому би певно не приділяли стільки уваги. На посаді голови Одеської обладміністрації Степанов не був надто впізнаваний більшістю українців. Але після того, як 30 березня 2020 року його призначили очільником МОЗ, Степанов опинився у центрі підвищеної уваги ЗМІ та активістів. Що дозволило ретельніше фіксувати усі скандали, в яких опинявся міністр.
Найгучніші з них стосувались питань забезпечення та закупівель. Забезпечення медиків спеціальними костюмами та засобами індивідуального захисту для роботи із хворими на COVID-19. Блокування закупівель ліків за бюджетні кошти для онкохворих дітей, людей, які живуть з ВІЛ, новонароджених з розладами дихання. Забезпечення лікарень киснем для пацієнтів. Забезпечення українських лікарів, які борються з COVID-19, обіцяними надбавками до зарплат. Скандал із призначенням голови Національної служби здоров’я України, яка розподіляє гроші на медичні потреби.
Від початку грудня у ЗМІ почала з’являтись інформація, що у МОЗ можливі кадрові зміни. Зокрема повідомляють, що конкретно питання відставки глави МОЗ Максима Степанова у фракції “Слуга народу” наразі не обговорювали. Однак до діяльності міністра у нардепів є низка питань.
Денис Шмигаль
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль / Фото пресслужба Кабміну
Денис Шмигаль прийшов у велику політику із великого бізнесу, якому присвятив більше 20 років життя (із кількарічною перервою заради держслужби у Львівській області). Останнє місце роботи перед поверненням на держслужбу – структури Ріната Ахметова, до яких він прийшов працювати 2017 року. Спочатку обіймав посаду заступника гендиректора компанії ДТЕК “Західенерго”. У 2018-му році став директором Бурштинської ТЕС.
Після президентських і парламентських виборів 2019 року Шмигаль став головою Івано-Франківської ОДА. З 4 лютого до 4 березня 2020 року був віцепрем’єр-міністром, Міністром розвитку громад і територій. З 4 березня 2020 року став прем’єр-міністром України.
Після його призначення найбільше обговорювали два факти: можливий зв’язок з Ахметовим та чотири вакантні посади міністрів у новому уряді Шмигаля. Вакантні посади згодом похапцем закрили. Про свої ж зв’язки з Ахметовим в інтерв’ю агентству “Укрінформ” Шмигаль заявив, що таких немає.
Як пишуть ЗМІ, сам прем’єр Шмигаль вагомим досягненням свого уряду вважає продовження реформ. У першу чергу – реформу з децентралізації та реформу системи охорони здоров’я. Втім, експерти не поспішають із такими позитивними оцінками.
Хоча тут є важливе зауваження: уряд Шмигаля важко порівнювати з будь-яким іншим. Оскільки його призначення майже збіглось у часі із карантином, то асоціюється він переважно із коронавірусом та спробами впоратись з його наслідками.
Ірина Венедіктова
Генпрокурорка Ірина Венедіктова / Фото пресслужба ГПУ
Ірина Венедіктова не зовсім нове для українців обличчя. У 2015 році вона подавала свою кандидатуру на посаду судді Верховного суду України. Але провалила участь в конкурсі, отримавши бал “менше мінімально допустимого”.
У 2019 році Венедіктова стала депутаткою Верховної Ради IX скликання за списком “Слуги народу”. Її називали радницею Зеленського із юридичних та судових реформ. Тимчасово очолювала ДБР 27 грудня 2019 року.
Втім, у 2020 році – коли вона стала першою жінкою на посаді генерального прокурора України – вона наново себе презентувала.
Генпрокурором Венедіктову призначили 17 березня. На цій посаді вона найбільше запам’яталась завдяки резонансним випадкам. Як, наприклад, в історії зі справою, яка стосувалась одного з колишніх командувачів Національної гвардії України. Його звинувачують в оборудках з нерухомістю для військових у будинках “Укрбуду”.
Національне антикорупційне бюро заявило, що Офіс генпрокурора свідомо зриває розслідування щодо заступника голови Офісу президента Олега Татарова, якого підозрюють у причетності до фальсифікації експертизи у цій справі. За їх словами, генпрокурорка свідомо “змінила процесуальних керівників у кримінальному провадженні”, через що детективи НАБУ та прокурори САП не змогли у передбачені законом терміни повідомити Татарову про підозру.
Ще один резонансний випадок стосувався підозри нардепу Олександру Юрченко, якого НАБУ вважає причетним до отримання хабара за внесення поправок в законопроект. У вересні стало відомо, що НАБУ викрило нардепа та його помічника, бюро навіть опублікувало записи прослушки нардепа. У той же день Юрченко оголосив про вихід з фракції Слуга народу. Однак Венедиктова заявила, що для оголошення підозри недостатньо доказів. Щоправда, за кілька днів – після доволі наполегливих закликів НАБУ та активістів підписати підозру – генпрокурорка все ж підписала проект підозри депутату.
Камала Гарріс
Камала Гарріс / Фото: nytimes.com
Американський юрист і політик, член Демократичної партії Камала Гарріс у 2020 році стала обраним віцепрезидентом США. І це історична подія тому що вона – перша жінка, перша темношкіра, перша американка південноазійського походження на цій посаді. Віцепрезидент США — друга за важливістю посадова особа в системі виконавчої гілки федерального уряду США. У разі смерті, відставки або звільнення президента США стає повноцінним президентом США.
Камала Гарріс народилася в Каліфорнії у США; її батько – іммігрант із Ямайки африканського походження, а мати була іммігранткою з Індії. Гарріс почала свою кар’єру в офісі окружного прокурора округу Аламеда. Там вона займалася судовим переслідуванням у справах про сексуальне насильство над дітьми. У 2003 році Гарріс стала окружним прокурором Сан-Франциско, і після двох термінів перебування була обрана першою жінкою і першим темношкірим генеральним прокурором Каліфорнії. Цю посаду вона займала з 2011 по 2017 рік. Після цього вона вийшла на політичну сцену, ставши сенаторкою від штату Каліфорнія.
Для України важливо, що Гарріс послідовно засуджує російську агресію і публічно обіцяє протистояти Путіну.
Крім того, у 2020 році Камала Гарріс разом із Джо Байденом стали “Людиною року” за версією журналу Time. І це перший випадок в історії журналу, коли “Людиною року” стала віцепрезидентка.
Світлана Тихановська
Світлана Тихановська / Фото tut.by
Про цю домогосподарку ми б не дізнались, якби випадок не перетворив її на політичну діячку. Дружина білоруського опозиціонера та політичного в’язня Сергія Тихановського після його арешту завила, що балотуватиметься замість нього на президентських виборах. І хоча ЦВК Білорусі у серпні офіційно оголосило Олександра Лукашенка переможцем президентських виборів, Тихановська скоріш за все, набрала від 60 до 70 % голосів виборців.
Саме з цього почалась історія білоруських акцій протесту, на яких люди закликають до повторних виборів. За ті кілька місяців, які минули від моменту їх початку, силовики неодноразово виявляли безпрецедентну жорстокість при придушенні народних виступів. При цьому офіційний Мінськ говорить лише про трьох загиблих в результаті жорстоких дій проти протестувальників.
Тихановська через тиск влади була змушена покинути Білорусь. Однак своєї політичної діяльності вона не припинила. 16 жовтня Білорусь оголосила в міжнародний розшук Тихановську за статтею про “заклики до повалення конституційного ладу”.
Сара Гілберт
Сара Гілберт / Фото University of Oxford, John Cairns, BBC
Глава дослідницької лабораторії Оксфордського університету Сара Гілберт, яка займається розробкою вакцини від коронавірусу увійшла до списку 100 найвпливовіших жінок світу за 2020 рік за версією BBC.
Сара Гілберт завжди знала, що хоче працювати в сфері медичних досліджень. Вона отримала ступінь з біології в університеті Східної Англії, а потім захистила докторську по біохімії. Тривалий час займалась науково-дослідною роботою в сфері біотехнологій, де вивчала виробництво ліків в промислових масштабах. Ставши науковим співробітником в Оксфордському університеті, де займалася дослідженнями в галузі генетики, вивчала паразитів і способи боротьби з малярією.
У 1998 році Сара Гілберт народила трійню. Рік по тому вона почала викладати в університеті. За її власними спогадами, їй було дуже важко поєднувати роботу та дбати про три недоношених дітей і це був величезний стрес.
Зараз дітям Сари вже 21. Надихнувшись прикладом матері, вони теж вирішили вчитися на біохіміків. Їх настільки зацікавив проект Сари по розробці вакцини проти коронавірусу, що вони вирішили взяти участь в якості волонтерів. Після того як стало відомо, що клінічні випробування показали успішність оксфордської вакцини, вчена прокинулася знаменитою.
Леся Литвинова
Леся Литвинова / Фото Facebook
Леся Литвинова – ще одне знайоме українцям обличчя, яке у 2020 році розкрилось з новою силою.
Шість років тому Леся Литвинова кинула кар’єру режисера телебачення і кіно заради волонтерської діяльності. У 2014 році стала співзасновником центру допомоги вимушеним переселенцям, що розташувався на Фролівській і благодійного фонду “Свої”. Після того вона займалась допомогою онкохворим. З початком першої хвилі епідемії COVID-19 вона з головою поринула у вирішення проблем людей, які захворіли на коронавірус.
Благодійний фонд “Свої” консультує пацієнтів і безкоштовно надає хворим кисневі концентратори та СІПАПи – як додому, так і в лікарню. Тим самим, підміняючи своєю допомогою функції системи охорони здоров’я.
Крім того, Литвинова очолює Громадську раду при Міністерстві охорони здоров’я України. Саме вона та співробітники її фонду пояснювали головному санітарному лікарю Віктору Ляшко, як виглядає коронавірусна реальність в Україні.
Анастасія Волкова
Анастасія Волкова / Фото spacetalent.org
Про Анастасію Волкову ми дізнались завдяки переліку 100 найбільш впливових та надихаючих жінок року за версією BBC. У 2020 році вона увійшла до цього списку завдяки своєму стартапу Flurosat.
Flurosat аналізує супутникові знімки полів, фотографії з дронів, застосовує технології штучного інтелекту і на основі отриманої інформації радить фермерам, як краще поводитися із врожаєм. Сьогодні сервісом, який працює за підпискою, користуються більше тисячі компаній з 15 країн світу.
Волкова здобула першу вищу освіту в Національному авіаційному університеті у Києві. Згодом отримала магістра у Варшавському технологічному університеті, а у 2015 році переїхала до Австралії, щоб займатися наукою. У 2018 році вона захистила докторську дисертацію в місцевому Сіднейському університеті, а згодом заснувала Flurosat.
