Українські медики через низькі зарплати масово готуються їхати працювати до Європи. Їх не лякають перспективи вивчення нової мови, розставання з родиною і життя в чужій країні. За оцінками експертів ринку праці, покинути країну можуть до 15% медперсоналу. Це переважно молоді лікарі та медсестри.
Поїдуть медсестри і лікарі з районних лікарень
Нещодавно Польща ухвалила безпрецедентне рішення, яке відчиняє двері для працевлаштування працівників медичної сфери з України. Оскільки польські лікарі самі їдуть за більш високою зарплатою в Німеччину й Англію, то влада цієї країни вирішила серйозно підняти оклади лікарям і молодшому медичному персоналу, щоб хоча б якось зупинити цей процес.
Польща також на час пандемії скасувала підтвердження іноземних дипломів. Тепер досить показати український диплом, надати документи про 3-річний досвід роботи і знати польську мову – і можна отримати офіційний дозвіл на роботу.
Через це дуже багато українських медсестер кажуть, що вже думають або готові до пошуку роботи в Польщі. “Зупиняє тільки те, що в мене двоє дітей і старенькі батьки. Чоловік давно кинув нас, і тому немає на кого залишити сім’ю. А так давно виїхала б”, – каже медсестра з Миколаєва Вікторія Пархоменко.
Також не наважуються на від’їзд і медики у віці 45+. Вони побоюються, що залишаться без української пенсії.
Хоча глава Всеукраїнської асоціації з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник вважає, що саме молодь до 34 років і люди після 40-45 років – найактивніші в плані виїзду на роботу в Європу.
“У 40-45 років у людей діти вже підросли і їх навіть можна взяти із собою, вони можуть вчитися в тій же Польщі. Тому це не найголовніша причина залишатися вдома”, – говорить Воскобойник.
Що стосується українських лікарів, то вони рідше їдуть за кордон працювати за професією.
“Розумієте, якщо ти не молодий лікар із районної лікарні, то непогано й тут заробляєш “на кишеню”. Навіщо ризикувати? Їдуть ті, хто недавно закінчив виш, ординатуру і не може влаштуватися в нормальну лікарню. У кого немає батьків-медиків, які могли б підштовхнути по кар’єрних сходах. Або хто став сімейним лікарем і не має можливості підробляти в приватній клініці”, – переконаний один із працівників Київської станції швидкої допомоги.
Воскобойник вважає, що швидше в Європу вирушать лікарі з лікарень невеликих містечок і районів: “У приватній клініці ти ще можеш заробити. У державній лікарні у великому місті теж. Там перевезти каталку з палати в палату коштує 200 грн, а за операцію вже попросять набагато більше. Будьмо відверті, ми це знаємо. А ось у невеликих містечках таких можливостей немає. Тому звідти фахівці будуть цікавитися роботою в Польщі. Правильно каже міністр Степанов. Якби лікарям дали зарплату хоча б 25 тисяч, а медсестрам – 12, то вони залишилися б в Україні. А так ми можемо втратити до 15% медиків”.
Що стосується зарплат, то, за словами Воскобойника, у нас у сфері охорони здоров’я кожен другий у середньому отримує 7 тисяч гривень. І це без вирахування податків. У Польщі на годину анестезіолог заробляє приблизно 1,5 тис. гривень. На місяць, якщо відпрацювати 200 годин, можна отримати 300 тисяч гривень. До того ж в Україні середня зарплата становить приблизно 11 тисяч гривень.
Ще одна перешкода – знати польську мову
Правда, медики, які вже спробували щастя в Європі, розповідають, що працевлаштуватися за фахом у тій же Польщі досить складно.
“На ділі це неправда, що тебе тут візьмуть на роботу, буквально щойно ти вийдеш з автобуса на автовокзалі. Незважаючи на те, що підтвердження диплома скасували, тобі доведеться пройти спеціальну комісію й довести, що ти фахівець. Наприклад, потрібно знати польську мову на дуже високому рівні, а не як на базарі. Для медсестри це рівень В2, для лікаря – В1. Тому що ти повинен спілкуватися з пацієнтами польською, а не українською або англійською. Потрібно читати медичні протоколи, щоб нічого не переплутати в лікуванні. А щоб вивчити добре польську, потрібні час і гроші”, – розповідає медсестра Валентина Пархоменко, яка вже кілька років працює в Польщі доглядальницею.
Експертка з працевлаштування в Польщі Олена Бондаренко каже, що до того, як ухвалили рішення про спрощену процедуру працевлаштування, підтвердити свій диплом було справою непростою.
“Хочу поїхати заради дітей”
Марія Онищук, медсестра з Дніпропетровщини, розповідає, що вже не перший рік намагається виїхати на роботу за кордон. Вона працює в інфекційному відділенні однієї з районних лікарень.
“Я хочу поїхати заради своїх дітей. Один із них серйозно хворий, у нас на лікування йшли всі гроші. І тоді я вперше замислилася про те, що потрібно їхати в іншу країну, щоб гідно жити й отримувати гідну зарплату. Поки тривало лікування дитини, ми загрузли в боргах і кредитах. На зарплату медсестри 6 тисяч гривень із квартплатою 5 тисяч вижити неможливо.
Спершу я поїхала на роботу в Німеччину, нянею. Досвід був невдалим, і я повернулася. Потім поїхала в Польщу працювати в пральні, тому що мій диплом медсестри там був нікому не потрібний. Однак і там зазнала невдачі через стан здоров’я і була змушена повернутися. Тепер я працюю в Іспанії, заробляю 1500 євро на місяць”, – розповідає Марія. Залишатися в Україні найближчим часом вона не збирається. Шукає вакансії в Європі.
“Тепер оголосили, що в Польщі беруть на роботу мало не з автобуса. Насправді це не так. Усе одно потрібно вчити польську мову, знати її на високому рівні й захистити свій диплом. Усе не так просто. Але в мене в планах записано: вчити польську мову. Пропозицій із великими зарплатами тут багато, але тільки не для простої української медсестри. Та й Польща не така багата країна, щоб платити по 200 тисяч гривень, як кажуть. Хоча й за зарплати 1000 євро в Польщі можна набагато дешевше одягнутися й поїсти. Не так, як у нас, із зарплатою медсестри 6 тисяч гривень і квартплатою 5 тисяч”, – упевнена Марія.
Уже пакують валізи
“Я відпрацював на швидкій кілька років. Досвід є. У мене диплом анестезіолога, але так склалося, що за фахом тут у столиці я влаштуватися не зміг одразу. В агентстві з працевлаштування мені підібрали кілька пропозицій. Тепер пришвидшеними темпами вчу польську, я її трохи раніше знав. Я ж родом із Західної України. Дружина поки з маленькою дитиною залишиться тут, у Києві. Але я і для неї підшукаю там роботу, до декрету вона була кардіологинею, думаю, вакансії є”, – упевнений Анатолій.
За його словами, багато його колег серйозно вивчають можливість виїхати в Європу.
“Молоді лікарі не хочуть тут залишатися, тому що довгоочікувана реформа нічого доброго не принесла. Більше отримувати не стали й жодних перспектив немає. Пощастило тільки тим, хто зараз працює з COVID-19, але що буде, коли пандемія закінчиться, невідомо. Так, шкода залишати батьків, будинок, але що робити. Поки молодий, потрібно якось влаштовуватися”, – вважає Анатолій.
Михайло, сімейний лікар зі столичної поліклініки в Дарницькому районі, теж планує переїзд до Польщі. “Незважаючи на те, що багато сімейних лікарів стали отримувати більше після реформи, у нашій поліклініці нічого не змінилося. Головний лікар добре почувається, а я особисто отримую 5 тисяч. Щоразу придумують, за що мене можна покарати. Мабуть, думають, якщо молодий, можна на мені заощадити. Тепер нехай самі на моїй дільниці приймають пацієнтів.
Я добре знаю англійську, непогано знаю німецьку і вивчу польську, це не проблема. А тут залишаться працювати пенсіонери. Якщо не хочуть платити, поїду туди, де працю лікаря цінують. Я вже цікавився, вакансії є і сімейного лікаря, і терапевта”, – каже лікар.
