29-річна уродженка Івано-Франківська Христина Кудрява з позивним “Кудрява” майже 10 років в армії. Закінчила Харківську академію Національної гвардії України. Служить у Гостомелі під Києвом. Зараз захищає країну на Луганщині, в одній із найгарячіших точок російсько-української війни.
Про це повідомляє пресслужба Національної гвардії.
За словами Христини, військовослужбовицею вона стала волею випадку: 10 років тому отримала направлення у частину з біржі праці
“Ми з кадровиками мали домовитися, що ні я їм, ні вони мені не підходять. Але там запропонували посаду начальника клубу. Я була молода і не розуміла специфіки армії. 18 квітня мені виповнилося 19 років. Наступного дня у посвідченні мала печатку, що я військовослужбовиця внутрішніх військ. До цього чимало де підробляла: сомельє, у моделінгу. Але з армією ми найдовше”, – розповідає дівчина.
Коли почалося вторгнення, її бригада майже в повному складі була на марші в Луганській області. Там 24 лютого і вступили в бій.
“Пам’ятаю ніч вторгнення. Я не могла заснути. За кілька днів до повномасштабної війни там уже було неспокійно. У 20-х числах лютого Щастя і Станицю Луганську обстрілювали з Градів. Такого не було в останні роки. Ми розуміли, що росія перекидає сюди сили. Два місяці щодня тривають бої. Ми обороняємо конгломерацію Рубіжне-Сіверськодонецьк-Лисичанськ. Наша бригада разом із ЗСУ не дають противнику ступати далі. Цей напрямок один із найгарячіших”, – зазначає вона.
Росія кинула неймовірну кількість особового складу, техніки та авіації. Постійно працює їхня артилерія. Є інформація, що сюди відправили росіян, які були в Бучі. Це додає ненависті.
Найважче – це втрати побратимів і посестер.
“Щоночі, коли втома забирає останні сили, я думками прощаюся з усіма. Щовечора молимося, щоб прокинутися”, – зізнається Христина Кудрява.
Додає, що вже й не пригадує, як з’явилася “Кудрява”. Позивний має бути безпечним – не перегукуватися з іменем, прізвищем. “Кудрява” прижилося, на це ім’я приїжджають посилки.
“До речі, мої кучері слухаються, дуже чемні. Зав’язую косички – і голову можна не мити тижнями. Його тут, правда, стало менше. Та після перемоги відновиться”, – каже вона.
Розповідає, що, виходячи зі Станиці Луганської, мусила залишити там усі речі. Вибігла з одним рюкзаком. Не взяла запасну пару трусів, але забрала збірку віршів Юрія Іздрика.
“Коли мені кепсько, відчуваю страх і тривогу, я роззброюю магазин, споряджаю його заново набоями і читаю поезію. У Гостомелі залишилась бібліотека, яку я привезла з Харкова і дозбирувала в Києві. Кілька днів тому друг запитав: “Про що ти мрієш?”. Я не мрію. Тішуся тому, що маю. А коли виходить щось трошки краще, то тішуся ще більше. Стараюся не думати, що могло бути і буде. Це розкіш. У мене включився режим “відкладеного життя””, – зазначає старший лейтенант Кудрява.
“У нас є унікальний шанс знищити величезне зло, яке стільки років не дає нам бути собою. Не можна розділятися й падати духом. Ми переможемо, бо добро завжди перемагає. Але ця перемога буде важкою, болісною, енергозатратною. Далі будуватимемо Україну”, – упевнена колишня модель з Івано-Франківська, котра нині борогить Україну від російських окупантів.
