Вихід нової статті в журналі Time з красномовною обкладинкою, яка присвячена Володимиру Зеленському, викликав помітний резонанс. У 2022 році це видання визнало президента України людиною року. Тоді його обличчя займало весь простір титульної сторінки Time. Але через рік ситуація змінилася. Тепер самотня постать Зеленського у військовому камуфляжі розташована знизу і займає зовсім невелику площу. Та й погляд українського лідера спрямований кудись убік, а сам він повернутий до читачів спиною. Контраст справді разючий.
Ця обкладинка символізує трансформацію ставлення до Зеленського на Заході впродовж року. Хочемо ми це визнавати чи ні, та авторитет глави нашої держави у світі вже не такий беззаперечний, як був минулоріч. Емоції першого року великої війни вляглися. А до української влади накопичилося багато запитань.
2023 рік не став роком великих військових успіхів України. Зате корупційні скандали в інформаційному просторі лунали подекуди гучніше, ніж залпи артилерії та ракетні атаки. Але ця стаття – це не просто прямий натяк для Володимира Зеленського: пора поглянути у вічі реальності, якою б вона не була. Вона також є певним негативним сигналом і для України. Можна по-різному ставитися до постаті автора матеріалу журналіста Саймона Шустера. Та проблеми, описані в розлогій статті, дійсно мають місце. І українцям є над чим задуматися.
На передовій обкладинці Time наведена цитата Володимира Зеленського: «Ніхто не вірить у нашу перемогу так, як я. Ніхто». На перший погляд, це хороша фраза, яка свідчить про впевненість глави держави і готовність йти до кінця. Однак вона також ірраціональна і демонструє радше емоційний підхід, а не холодний прагматичний розрахунок. Вірити в перемогу – це добре. Але ще краще – робити конкретні кроки для її досягнення. Такого ворога, як Москва, не перемогти одними емоціями. Однієї віри замало. Потрібно залучати зовсім інші ресурси. Бути самокритичним, відкритим до альтернативних думок, оперативно реагувати і вирішувати проблеми, які існують. Не ховатися від негативних фактів, а сприймати та долати їх. Не оточувати себе підлабузниками, які кажуть лише приємні солодкі слова, а зробити ставку на відвертих прямих, хоча не зовсім зручних професіоналів.
Як актор Зеленський звик до постійних аплодисментів та овацій. У житті він грав багато ролей на сцені. Перевтілювався в різних героїв. Але роль президента країни, яка веде боротьбу зі сильним й підступним ворогом, безумовно – найважча. Щоб зіграти її вдало, потрібні надзусилля. Вміння поглянути на себе збоку. Піднятися над своїми стереотипами. А ще – підібрати відповідне оточення, здатне працювати на перемогу не у вигаданому піар-просторі, а в реальному світі.
Письменники знають, що успішна історія підпорядковується певним законам і має власний алгоритм розгортання сюжету. Багато відомих творів відображають позитивну арку головного героя. Все починається з того, що персонаж живе своїм звичним життям. Але раптово трапляється подія, яка кардинально все змінює. І з того часу головний герой вже не здатний жити по-старому. Він відчайдушно чіпляється за минуле. Чинить внутрішній опір змінам. Пробує діяти, як діяв до цього. Адже трансформація – це так важко і вимагає стількох зусиль. Однак життя невблаганне і штовхає героя на стежину, яка веде до перетворень.
Головний герой проходить багато випробувань, щоб ще раз переконатися: старими методами досягти успіху у світі, який зазнав змін, вже неможливо. Щоб перемогти умовного дракона, потрібно спочатку забезпечити внутрішнє перетворення. Стати іншою людиною, набути нових якостей. І тільки тоді вступати у вирішальний бій з головним антагоністом.
Історій, де протагоніст пройшов шлях глибинної внутрішньої трансформації і став новою особистістю, безліч. Ці історії, як правило, мають хороший фінал. Адже наділений новими якостями герой здобуває вирішальну перемогу в битві з умовними силами зла. Добро і правда торжествують. Але цього б ніколи не сталося, якби риси головного героя залишалися такими ж, якими були на початку сюжету.
Проте багато історій також побудовані на негативній арці головного героя. У цих творах протагоніст також стикається з викликами зовнішнього світу і змушений на них реагувати. Здається, в нього є внутрішні задатки, які можуть привести до перемоги. Але персонаж не хоче обирати шлях внутрішніх змін. Він вперто опирається будь-яким силам, які штовхають його до того, щоб стати новою людиною, робити те, чого раніше він не робив. Відмовляється від мудрих порад наставників та досвіду інших. Спочатку здається, що в героя таки є шанс. Та в кінцевому підсумку все летить шкереберть. Особа так і не змінилася. Герой відмовляється прийняти істину, поглянути правді у вічі, якою б вона не була. Він робить неправильний вибір. І у фіналі історії сповна розплачується за це.
Президент Володимир Зеленський неідеальний. І стиль його управління та ухвалення рішень не позбавлені помилок та серйозних прорахунків. Проблема в тому, що зміна ставлення до Зеленського у світі зараз також означає зміну ставлення до підтримки України. Можна не любити Зеленського і бути його опонентом. Але його персональні невдачі та провали водночас є провалами для України. Можна уявляти, що союзники й надалі підтримуватимуть нас, незважаючи на скептичне ставлення до української влади, засилля корупції та брак ефективності. Та це не зовсім так. Якщо немає довіри, будь-які домовленості даються значно важче. Військова і фінансова допомога надходить повільніше і не в тих обсягах. А переконувати західні суспільства в тому, що підтримка України у стратегічних інтересах всього вільного світу, з кожним місяцем все важче.
Стаття у Time – хороший урок для президента. Всесвітня слава, захоплення й овації – річ приємна, проте мінлива та непостійна. На емоціях далеко не заїдеш. Вони мають властивість зникати. У серіалах емоційну увагу глядачів утримувати значно легше, ніж у реальному житті. Бо події там розвиваються за написаним заздалегідь сценарієм. Досвідчені автори кінострічок знають що, коли і як потрібно робити, щоб аудиторія не відходила від екранів. Але в житті прописані сценарії не працюють. Навіть найкращі задуми і плани можуть зазнати краху. Для президента Зеленського настав час, коли потрібно щось змінювати в собі і своєму оточенні, робити те, що не робив раніше, щоб наблизити перемогу і не залишитися самотнім.
