Реформування енергетичного сектору України в умовах війни зіткнулося з критичним викликом — кризою ліквідності. Однак основним інструментом вирішення цієї проблеми уряд обрав підвищення тарифів для населення. Точніше для бізнесу, проте по факту, з гаманців простих людей.
Глибокий аудит ситуації показує, що такий підхід є лише тимчасовим рішенням, яке маскує фундаментальні прорахунки в моделі ПСО (покладання спеціальних обов’язків).
Сьогодні українці через свої платіжки фактично дотують системні борги. А ті виникли в ланцюжку між виробниками енергії та оператором системи передачі. Кошти, які мали б спрямовуватися виключно на критичне відновлення генерації після атак, часто йдуть на погашення заборгованостей минулих періодів, що накопичилися внаслідок неефективного прогнозування та затримок у розрахунках з боку держави.
Ключова небезпека полягає в тому, що населення України стає єдиним гарантованим платником у системі. Хоча великий бізнес та державні структури перебувають у стані перманентних взаємозаліків. Без радикальної зміни системи управління енергетичними ринками та впровадження реального обліку кожної гривні від споживача, будь-яке підвищення тарифів буде лише «гасінням пожежі», а не стратегічним кроком до енергонезалежності.
Довідка
За даними енергетичних експертів, станом на 2024-2025 роки рівень боргів на ринку електроенергії вимірюється десятками мільярдів гривень. Основною причиною називають недосконалу модель субсидування, де вартість енергії для населення утримувалася на низькому рівні за рахунок прибутків «Енергоатому» та «Укргідроенерго», що в умовах руйнування потужностей стало неможливим.
Ми писали також: Енергетична дилема: хто відповідальний за дисбаланс у мережах регіону.
Енергетична дилема: хто відповідальний за дисбаланс у мережах регіону
