Її зріст — лише 150 сантиметрів, а вага заледве сягає 40 кілограмів. Проте за цією зовнішньою тендітністю ховається залізний характер професійної спортсменки та непохитна воля офіцера. Сьогодні старший лейтенант із позивним Олегівна обіймає посаду заступниці командира батареї з психологічної підтримки персоналу у славетній 44-й окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола.
Від боксерського рингу до військової академії
Шлях Олегівни до лав Збройних Сил України почався не з повісток, а з мрії та спортивного загартування. З 13 років вона професійно займалася боксом, що виховало в ній дисципліну та здатність тримати удар. Родинні гени також відіграли свою роль: батько — миротворець, який служив у Африці, а сестра Луміна пробилася до армії лише з восьмої спроби.
Вступ до військового закладу став справжнім випробуванням. У рідному Хмельницькому дівчині відмовили через брак ваги — не вистачало всього двох кілограмів. Проте вже за короткий час вона успішно вступила до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. У 2020 році вона стала курсанткою факультету морально-психологічного забезпечення, поєднуючи навчання з журналістикою та виступами на чемпіонатах України з боксу.
Сім’я на трьох фронтах
Війна стала спільним знаменником для всієї родини офіцерки. Сьогодні троє найближчих людей Олегівни перебувають безпосередньо у лавах ЗСУ на різних напрямках:
- Батько: повернувся до війська з початком повномасштабного вторгнення;
- Чоловік: заступник командира в іншій бригаді, учасник оборони Києва;
- Сама Олегівна: працює з особовим складом артилерійського підрозділу.
«Наш тил — це мама. Вона нас любить, пишається і дає мотивацію робити більше», — ділиться офіцерка.
Будні військового психолога: довіра та виклики
У червні 2024 року молода офіцерка прийшла у підрозділ, де більшість бійців мають досвід ще з часів АТО/ООС. Авторитет серед досвідчених чоловіків вона завойовувала не наказами, а щирістю та професіоналізмом. Робота психолога в артилерії — це цілодобова готовність вислухати.
Бійці довіряють Олегівні найпотаємніше: проблеми в сім’ях, біль від втрат або просту людську втому. Вона згадує, як найважче було пережити першу звістку про загибель побратима, яка, на щастя, виявилася помилковою — воїн вижив після важкого поранення.
Ключові факти про службу та життєвий шлях
| Кар’єра | Військова |
|---|---|
| Підрозділ | 44-та окрема артилерійська бригада |
| Звання | Старший лейтенант |
| Попередня кар’єра | Професійний бокс |
| Спеціалізація | Психологічна підтримка персоналу |
Особисте щастя під час війни
Історія кохання Олегівни та її чоловіка народилася в стінах академії. Їх поєднав спільний наряд та схожі погляди на життя. Навіть освідчення було по-військовому лаконічним: після довгих прохань приготувати млинці з бананом та нутеллою, коханий просто одягнув обручку на палець дівчини. Замість пишного весілля була скромна реєстрація та сімейна вечеря, адже пріоритети під час війни кардинально змінилися.
Сьогодні офіцерка продовжує свою місію в 44-й окремій артилерійській бригаді. Її найбільша мрія — справедливий мир та можливість після перемоги стати під прапори разом зі своїми хлопцями, знаючи, що кожне зусилля було немарним. Вона вчить бійців шукати позитив навіть у найтемніші часи, перетворюючи боксерську витримку на психологічну стійкість всього підрозділу.
За матеріалом Оксани Чмиленко, 20 хвилин
Читайте також: Медикиня 44-ї бригади рятує бійців та створює паперові шедеври на фронті.
Медикиня 44-ї бригади рятує бійців та створює паперові шедеври на фронті
