Стратегічна галузь водопостачання та водовідведення в Україні опинилася у стані глибокої фінансово-економічної кризи. Прагнучи захистити населення після початку повномасштабної війни, держава зафіксувала комунальні тарифи на одному рівні. Проте зворотний бік цього рішення виявився руйнівним для підприємств.
У той час як вартість електроенергії, пального, очисних реагентів та будівельних матеріалів стрімко й безперервно зростала, доходи водоканалів залишалися замороженими на рівні кількарічної давності. Головна проблема полягає в тому, що протягом 2022–2026 років у державному бюджеті так і не передбачили грошових компенсацій для покриття різниці між фіксованим тарифом для людей та реальною економічно обґрунтованою собівартістю послуг. Підприємства залишилися без державної підтримки, що призвело до появи величезних багатомільйонних боргів по всій країні.
Водоканал Тернополя у борговій пастці
Ситуація навколо КП «Тернопільводоканал» наочно демонструє масштаби загальнонаціональної кризи. Станом на 1 травня 2026 року підприємство опинилося під одночасним тиском кількох фінансових тягарів:
Борг перед Міністерством фінансів: Заборгованість за раніше залученими кредитами Світового банку досягла майже 260 мільйонів гривень. Ця сума перевищує 60% усього річного доходу, який підприємство отримує від надання послуг населенню.
Позов від Податкової служби: Державна податкова служба через суд вимагає примусово стягнути з водоканалу ще понад 257 мільйонів гривень боргу.
Критичний ризик: Якщо суд задовольнить позов і кошти будуть списані в примусовому порядку, підприємство повністю втратить обігові кошти. Це означає автоматичний розрив розрахунків за електроенергію, неможливість купувати реагенти для очищення води, зупинку поточних ремонтів та параліч щоденної роботи міських мереж. До того ж, судові процеси можуть збільшити цей борг на десятки мільйонів через судові витрати й нові нарахування від Мінфіну.
Чому виникла криза та до чого тут електроенергія?
Сучасний тариф, за яким мешканці Тернополя розраховуються за воду, базується на цінах 2020–2022 років. За цей проміжок часу економічні реалії кардинально змінилися:
Вартість електроенергії для промислових підприємств зросла більш ніж удвічі;
Ціни на пальне для спецтехніки підскочили більш ніж утричі;
Витрати на реагенти, матеріали, податкові зобов’язання та оплату праці працівників збільшилися в кілька разів.
Через цей дисбаланс тернопільський водоканал щомісяця фіксує чистий збиток у розмірі близько 36 мільйонів гривень. Найсильнішого удару завдає саме вартість електрики. Вся система — від підйому води зі свердловин насосними станціями, її транспортування містом до фільтрації на сучасній станції знезалізнення та очищення на очисних спорудах — працює виключно на струмі. Кожне здорожчання кіловат-години робить старі тарифи ще більш катастрофічними.
Тарифна реальність
Аби не збанкрутувати та зберегти подачу води, водоканали по всій країні вимушено виходять на реальні тарифи, які коливаються в межах від 70 до майже 100 гривень за один кубічний метр:
| Місто | Поточний або запланований тариф за 1 м³ (водопостачання + водовідведення) |
| Ужгород | 96,58 грн |
| Одеса | 93,50 грн |
| Дрогобич | 87,33 грн |
| Дніпро | 86,83 грн |
| Кривий Ріг | 78,47 грн |
| Запоріжжя | 69,37 грн |
| Чернівці | 63,50 грн |
Що чекає на Тернопіль у найближчому майбутньому?
Економічні розрахунки невблаганні: якщо тарифи для населення залишаться на поточному докризовому рівні, лише за другу половину 2026 року збитки Тернопільводоканалу зростуть ще на 216 мільйонів гривень.
У міста залишається лише два виходи: або повністю покривати ці гігантські суми з міського бюджету (забираючи гроші з інших програм благоустрою та розвитку), або спостерігати за безконтрольним накопиченням боргів, що веде до колапсу системи. Питання перегляду вартості кубометра води наразі є питанням виживання підприємства та збереження безперебійного та якісного водопостачання для всього міста.
Ми писали також: Тернопільводоканал опинився на межі фінансового колапсу — через різке підняття вартості електроенергії.
