Напередодні Дня Національної поліції України, яка відзначає свою 11-ту річницю, Управління поліції охорони Тернопільської області ділиться надихаючими та зворушливими історіями про своїх нових співробітників. Це ветерани російсько-української війни, які отримали важкі поранення, пройшли через пекло боїв та полону, проте не втратили головного — прагнення бути корисними своїй державі.
Сьогодні вони змінили військові однострої на цивільні системи безпеки й продовжують нести службу в команді воєнізованої охорони, щодня захищаючи спокій українців.
Віктор Філенко: від підготовки в Британії до гарячих точок фронту
Бойовий шлях Віктора Філенка розпочався у лавах елітного батальйону спеціального призначення «Донбас». Отримавши ґрунтовну військову підготовку на полігонах Великої Британії, захисник пройшов найскладніші ділянки оборони на Сході України.
За час служби Віктор опанував безліч військових спеціальностей, виконуючи завдання як стрілець-гранатометник протитанкового гранатомета, артилерист, номер обслуги та мінометник. На його рахунку оборонні та штурмові операції в таких містах та селах, як:
Часів Яр (Донецька область);
Кузьмине (Луганська область);
Куп’янськ (Харківська область).
Сьогодні його колосальний бойовий досвід, загартована витримка та вміння миттєво реагувати на загрози допомагають забезпечувати надійну охорону об’єктів на Тернопільщині.
Михайло Болюх: штурм Кліщіївки, ампфутбол та незламний дух
Михайло Болюх — уособлення залізної волі та оптимізму. Важке поранення воїн дістав під час запеклих та кривавих штурмових дій у селі Кліщіївка на Бахмутському напрямку. Унаслідок цього бою чоловік втратив ліву руку.
Попри серйозну ампутацію, Михайло не закрився в собі. Він активно займається реабілітацією та став гравцем в ампфутбол (футбол для людей з ампутаціями) у складі відомого спортивного клубу «Вікінги». Для ветерана спорт став не лише можливістю підтримувати фізичну форму, а й потужним антидепресантом та колом однодумців зі схожим життєвим досвідом. Його цивільна служба в поліції охорони — це ще один доказ того, що для справжнього захисника не існує перешкод.
Василь Штогун: повернення з-за кордону, 2 роки полону та свобода
Історія Василя Штогуна вражає своєю драматичністю та силою духу. До початку повномасштабного вторгнення чоловік успішно працював будівельником за кордоном. Проте вже у квітні 2022 року він залишив безпечне життя в Європі, повернувся на батьківщину і добровільно приєднався до територіальної оборони.
Згодом Василь служив у Кременецькому РТЦК та СП, а потім — у 422-му окремому стрілецькому батальйоні, який увійшов до складу 42-ї окремої механізованої бригади. Його життя кардинально змінилося 20 липня 2023 року: під час спроби винести з поля бою пораненого побратима Василь разом із товаришами потрапив у російський полон.
Наступні два роки захисник провів у нелюдських умовах Свердловської виправної колонії №38 на окупованій території, де загарбники змушували полонених виготовляти труни для ліквідованих російських солдатів. Довгоочікуваний обмін відбувся рівно рік тому — 4 липня 2025 року. Пройшовши медичну та психологічну реабілітацію, Василь Штогун знову повернувся до роботи на благо безпеки рідного краю.
Ці три долі — лише частина великої команди воєнізованої охорони Тернопільщини. Саме такі люди, чия мужність та відданість перевірені вогнем, сьогодні формують нове, сильне та надійне обличчя української поліції охорони.
Ми писали також: Операція «РУБІКОН»: Нацполіція заблокувала масштабну мережу наркоторгівлі в Україні.
Операція «РУБІКОН»: Нацполіція заблокувала масштабну мережу наркоторгівлі в Україні
