Європейські держави активно нарощують потужності власного військово-промислового комплексу, намагаючись виконати амбітні цілі НАТО щодо збільшення видатків на оборону до 3,5% ВВП до 2035 року. Цей процес зумовлений необхідністю підготуватися до можливої агресії з боку Росії в умовах потенційного послаблення підтримки з боку США.
Бум оборонної промисловості та реалії ринку
Прикладом стрімких змін є шведський завод Hagglunds, що належить BAE Systems. Якщо ще десятиліття тому підприємство боролося за виживання, то сьогодні воно нарощує виробництво бойових машин піхоти CV90 у п’ять-шість разів. Фінансові показники компанії демонструють вражаючу динаміку: очікується, що річна виручка перевищить 2 млрд доларів, що в рази більше за результати 2018 року. Це свідчить про те, що оборонні витрати Європи стають головним драйвером промислового сектору регіону.
Соціальний опір та економічні компроміси
Попри очевидну загрозу, процес переозброєння стикається з серйозними внутрішніми перешкодами. У багатьох країнах ЄС, зокрема в Італії та Бельгії, проходять масові протести проти мілітаризації бюджету. Громадяни вимагають спрямування коштів на соціальні потреби, а не на військові замовлення. Урядам доводиться обирати між складними сценаріями: підвищенням податків, збільшенням державних запозичень або радикальним скороченням соціальних програм.
Аналітики зазначають, що навіть провідні економіки, як-от Франція та Велика Британія, ризикують не досягти встановлених показників за нинішніх темпів фінансування. Це питання стане ключовим на майбутніх самітах Альянсу, де європейським лідерам доведеться виправдовуватися перед критиками, які звинувачують їх у надмірній залежності від американського «безпекового парасольки» на тлі щедрих соціальних виплат власним громадянам.
Хто лідирує у гонці озброєнь?
Найбільш рішучі кроки демонструють країни, які безпосередньо межують з агресором. Польща та держави Балтії вже наблизилися до цільових показників. Наприклад, Литва запровадила спеціальний «внесок на безпеку», а Фінляндія пішла на непопулярні кроки, суттєво урізавши фінансування охорони здоров’я та соціальних послуг. Ці приклади показують, що реальна безпека в сучасних умовах вимагає від європейських суспільств готовності до суттєвих економічних жертв заради стримування російської загрози.
Висновок очевидний: Європа перебуває на етапі трансформації, де безпека стає пріоритетом номер один. Однак успіх цієї стратегії залежатиме не лише від потужностей заводів, а й від здатності політичних еліт переконати власне населення у необхідності тривалого затягування пасків заради спільної оборони.
Джерело: unian.ua
