Україна продовжує втрачати своїх найкращих синів у боротьбі проти російської агресії. Одним із тих, хто змінив кабінет прокурора на військову форму, став Андрій Кобилянський — людина з великим серцем та незламною громадянською позицією, чиє життя обірвалося під час виконання бойового завдання.
Понад 27 років на варті закону
Професійний шлях Андрія Кобилянського був нерозривно пов’язаний із правоохоронною системою. Протягом 27 років він сумлінно працював в органах прокуратури, пройшовши шлях від рядового спеціаліста до керівних посад. У період з 2004 по 2020 рік він зробив вагомий внесок у роботу Вінницької обласної прокуратури та її територіальних підрозділів. Колеги згадують його як принципового фахівця, а рідні — як людину, що завжди прагнула створювати затишок навколо себе, захоплювалася садівництвом та подорожами рідною країною.
Від прокурора до командира БМП
Коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року, Андрій не зміг залишитися осторонь. Його слова, сказані дружині Оксані: «Як не ми, то хто? Як я буду дивитися в очі своїм дітям і онукам?», стали визначальними. Вже на початку березня він приєднався до лав Збройних Сил України.
Взявши позивний «Коба», колишній прокурор став командиром бойової машини піхоти у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Він мужньо боронив українську землю від окупантів, демонструючи відвагу та лідерські якості у найгарячіших точках фронту.
Герої не вмирають
Життя захисника обірвалося 21 квітня 2022 року поблизу села Новобахмутівка на Донеччині. Під час ворожого обстрілу Андрій Кобилянський загинув разом зі своїми побратимами. Його поховали на центральному кладовищі у Жмеринці, де він знайшов свій останній спочинок.
Сьогодні без батька зростають двоє синів, а дружина продовжує жити зі світлою пам’яттю про коханого чоловіка. Офіс Генерального прокурора вшановує пам’ять Андрія Кобилянського як справжнього патріота, який до останнього подиху залишався вірним присязі та своєму народу.
Висновок
Історія Андрія Кобилянського — це нагадування про високу ціну нашої свободи. Ми схиляємо голови перед подвигом кожного, хто віддав життя за майбутнє України. Пам’ять про героїв житиме вічно у наших серцях та вільній державі, за яку вони боролися.
Джерело: t.me




















