Питання відмови України від третього у світі ядерного арсеналу знову опинилося в центрі суспільно-політичних дискусій. Народний депутат Юрій Костенко наполягає на необхідності проведення парламентського розслідування, яке б детально вивчило обставини та відповідальність посадовців за втрату ядерного статусу у 90-х роках.
Історичний контекст: позиція парламенту проти дій влади
На початку 90-х років, одразу після здобуття незалежності, український парламент займав чітку та виважену позицію. У 1992–1993 роках Верховна Рада розглядала питання ядерного роззброєння виключно через призму національної безпеки. Депутати того часу наголошували, що будь-які кроки у цьому напрямку мають бути синхронізовані з отриманням реальних гарантій безпеки та поступовою інтеграцією до Північноатлантичного альянсу (НАТО).
Проте, як стверджує Юрій Костенко, який був безпосереднім учасником тих подій, виконавча влада діяла всупереч волі законодавчого органу. Замість того, щоб використовувати ядерний потенціал як інструмент стримування та важіль у міжнародних переговорах, урядовці фактично пішли на поступки, передавши стратегічні боєголовки Російській Федерації без належного забезпечення безпекових інтересів держави.
Чому це важливо сьогодні?
Ядерне роззброєння України стало однією з найбільших геополітичних помилок, наслідки якої ми відчуваємо сьогодні, під час повномасштабної війни з РФ. Відсутність реальних механізмів захисту, які обіцяли підписанти Будапештського меморандуму, довела, що довіра до паперових гарантій була фатальною стратегією. Костенко переконаний, що суспільство має знати імена тих, хто ухвалював рішення про одностороннє роззброєння, ігноруючи застереження парламенту.
Розслідування у Верховній Раді має на меті не лише відновлення історичної справедливості, а й аналіз помилок минулого для формування нової безпекової архітектури. Важливо зрозуміти, як саме відбувався тиск на українське керівництво та чому національні інтереси були принесені в жертву зовнішньополітичним домовленостям, які згодом виявилися нікчемними.
Висновки
Історія відмови від ядерної зброї — це урок, який Україна засвоїла надто дорогою ціною. Ініціатива щодо розслідування обставин тих подій є необхідним кроком для того, щоб у майбутньому уникнути повторення подібних стратегічних прорахунків. Держава повинна чітко усвідомлювати, що безпека країни не може базуватися на сумнівних обіцянках, а має спиратися на власну силу та реальні оборонні спроможності.
Джерело: Укрінформ
