Російські чиновники знову спробували провести закриту онлайн-нараду щодо безпілотників. Конфіденційність знову виявилася формальністю: до конференції долучився український пранкер Євген Вольнов.
Цього разу йшлося не про «локалізацію» виробництва як таку, а про сертифікацію моделей безпілотних авіаційних систем. Темазвучала прямо: нарада управління безпілотних систем і робототехніки Мінпромторгу Росії «з питання проходження процесу сертифікації виготовлюваних моделей безпілотних авіаційних систем організаціями-виробниками». Організаторами виступили Росавіація та Мінпромторг.
Заступник керівника агентства Андрій Потьомкін, який курує напрям БАС із кабінету Росавіації навів цифри «для загального розуміння»:
– до системи сертифікації надійшло 33 заявки на різні типи безпілотників;
– 7 відкликано;
– 8 отримали позитивний результат;
– у роботі залишається 17 заявок.
Далі від Потьомкіна прозвучало порівняння, яке присутні не заперечили: «У Китая 70. Є до чого прагнути».
Окремо він прокоментував китайський проєкт туристичних польотів у Шеньчжені – пасажирські рейси на електричних аеротаксі (eVTOL) над дельтою Чжуцзян із нібито можливістю летіти в Макао чи Гонконг. Висновок чиновника: «все це повна фігня, як виявилося». Після цього він закликав присутніх «організовувати свою роботу відповідальніше, ніж колеги з Китайської Народної Республіки».
На конференції були представники виробників і конструкторських структур, зокрема ТОВ «Альбатрос», ТОВ «ІКАР», ПАО «ОАК», «Радар ММС».
Після звіту про заявки й сертифікати слово взяв пранкер Вольнов. У сітці конференції він фігурує як «Дронтех». Питання було жорсткішим за бюрократичну статистику: чому українські інженери збирають боєздатні БПЛА «на коліні» за три тижні, а Росавіація та присутні виробники за три роки й мільярди рублів здатні «народити лише пачку сертифікатів для звіту перед Мінпромторгом»?
Далі пранкер прямо запитав, хто з присутніх готовий узяти відповідальність за те, що «поки противник воює, ви просто освоюєте бюджети». Після цього тон наради зірвався.
Запис цієї наради показує не стільки «таємницю імпортозаміщення в комплектуючих» (її російські чиновники вже визнавали раніше, на іншій нараді), скільки іншу системну проблему: державна машина БПЛА в рф вимірює успіх заявками й сертифікатами, тоді як на полі бою вирішує швидкість появи бойових апаратів. Навіть порівняння з Китаєм у цій розмові йшло не про дроти й плати, а про те, що в сусіда заявок на сертифікацію в рази більше – і що російським чиновникам «є до чого прагнути».
Три висновки з цього відео залишаються без прикрас. По-перше, навіть за офіційною статистикою Росавіації програма сертифікації БПЛА буксує: більшість із 33 заявок або відкликані, або досі «в роботі». По-друге, російські регулятори самі ставлять Китай орієнтиром і водночас публічно принижують окремі китайські цивільні проєкти як «фігню» – попри те, що саме китайський контур залишається критичним для російського дронового виробництва. По-третє, чергова «закрита» нарада знову стала публічною. Разом із нею – назви компаній, обличчя учасників і визнання, що головний продукт системи поки що не флот бойових БПЛА, а звітність.
