Апеляційний суд Гельсінкі ухвалив історичне рішення, засудивши громадянина Росії Яна Петровського, відомого також як Воїслав Торден, до 12,5 років ув’язнення. Це перший випадок, коли іноземна держава визнала вину російського найманця у скоєнні тяжких воєнних злочинів на території України ще у 2014 році.
Деталі злочинів ДШРГ «Русич»
Згідно з матеріалами справи, засуджений обіймав посаду заступника командира диверсійно-штурмової групи «Русич». У вересні 2014 року на Луганщині він брав безпосередню участь у засідці на українських військовослужбовців. Використовуючи підступні методи, зокрема незаконне застосування українського прапора, бойовик відкрив вогонь із кулемета по наших захисниках. Внаслідок цього нападу 22 українські воїни загинули, ще четверо отримали поранення.
Окрім безпосередньої участі у вбивствах, суд врахував докази жорстокого поводження з тілами загиблих. Петровський публікував у соціальних мережах зневажливі фотографії та відкрито заявляв про намір не брати полонених, що є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права.
Міжнародна співпраця та універсальна юрисдикція
Цей вирок став можливим завдяки ефективному застосуванню механізму універсальної юрисдикції. Офіс Генерального прокурора України надав фінським колегам необхідну доказову базу, зібрану в межах національного кримінального провадження. Спільна робота включала проведення 13 допитів, аналіз мультимедійних матеріалів та складні судово-медичні експертизи.
Ключовим фактором успіху стала участь українських свідків та потерпілих у судових засіданнях через відеозв’язок. Попри те, що події відбулися майже дванадцять років тому, принципова позиція українських слідчих та фінських прокурорів дозволила притягнути злочинця до відповідальності.
Невідворотність покарання
Вирок у Гельсінкі є потужним сигналом для всіх, хто причетний до агресії проти України. Він доводить, що для воєнних злочинців не існує «безпечних кордонів» чи юрисдикцій, де можна сховатися від правосуддя. Україна продовжує активно використовувати як національні суди, так і міжнародні інституції, щоб кожен винний у злочинах проти людяності отримав заслужене покарання. Робота з документування та переслідування окупантів триває, незалежно від того, скільки часу минуло з моменту вчинення злочину.
Джерело: Офіс Генерального прокурора
