Українська драматургія готується до важливої події: колективна п’єса-печворк «Босорка», створена зусиллями 48 авторів з усієї України, вперше оживе на театральній сцені. Постановка у виконанні Театру малих форм Городищенського МПК ім. С. С. Гулака-Артемовського увійде до історії не лише як новаторський експеримент, а й як подія, що зафіксує черговий Національний рекорд України.
Пише сайт Новини Івано-Франківщини.
Про те, як дитячі спогади про міфічну карпатську відьму з Івано-Франківщини переросли у грандіозний літературний рух, нам розповів ідейний натхненник проєкту — письменник-сатирик, винахідник жанру «колективний літературний печворк», фіналіст-дипломант «Коронації слова», голова ГО «Колективний літературний печворк» та автор чотирьох всеукраїнських літературних рекордів Сергій Батура.
– Сергію, з чого для вас особисто почалася «Босорка»? Як виникла ідея взяти за основу історію Босорки зі Старих Мухоморів на Івано-Франківщині?
– Івано-Франківщина для мене – це частина дитинства, де я провів кілька років зі своєю бабусею Євдокією. Село Гута, що поміж широкоплечих гір причаїлося у затінку могутніх смерек, збагатило мою дитячу уяву і назавжди відкарбувало у пам’яті історії про загадкових міфологічних істот. Бабуся пішла за обрій, та присмак її моторошних і водночас захопливих слів про босорку лишився назавжди.
– Чому саме образ босорки вас зацікавив?
– Босорка – це міфологічний персонаж народів Карпат, що уособлює добро і зло та може бути різним за різних обставин. Це ідеальний претендент для розкриття сюжетів майстрів будь-якого жанру. Євдокія здатна бути ким завгодно і водночас істотою, що розуміє горе, радість і печаль.
Босорка – відмінний провідник, якому вдалося довести до фіналу власних історій 228 авторів з усієї України, і в 2024 році з’явився колективний роман-печворк «Босорка», який встановив три офіційні літературні рекорди України. Отже, образ босорки було обрано невипадково. Завданням Євдокії Іванівни було спромогтися об’єднати довкола свого міфологічного амплуа талановитих людей, дати можливість їм висловитися і продемонструвати власну майстерність. Вона з цим завданням впоралась.
– Коли й чому виникла ідея створити саме п’єсу-печворк? Чим вас привабив формат, у якому одну історію творять десятки різних авторів?
– Як ми бачимо, босорка – це багатогранний персонаж, який чудово може жити на сторінках як фантастів, так і майстрів реалістичних жанрів. Проте Євдокія Іванівна – відьма, якій умоглядний світ не вирок. Вона хоче і може зробити так, щоб її бачили. Покрутитися на сцені, зазирнути в очі глядачам, відчути їх енергію та прошепотіти кілька заклинань, зникнути і з’явитися у кіно. Босорка може все і саме тому, що вона – результат безмежної уяви креативних і закоханих у власну справу людей.
– У «Босорці» об’єдналися 48 авторів. Як вам вдалося зібрати таку кількість драматургів навколо однієї ідеї? Чи були певні правила або обмеження, яких мали дотримуватися автори?
– Хоча босорка не завжди дотримується правил у світах своїх творців, і це одна з причин, яка сприяла об’єднанню 48 незалежних драматургів України, вона існує у світі центричного тяжіння сюжетних ліній, які між собою не перетинаються. Це головна обставина, що дозволила авторам бути вільними у виборі жанру та розвитку подій. Дотримання принципу інтеграції художніх світів в інваріанти центрального світу з прологу – це абсолютно безпрецедентний підхід до створення художнього полотна, і він продемонстрував себе в дії.
– 48 авторів – це 48 різних поглядів, стилів і способів розповідати історію. Чи складно було зібрати ці фрагменти в цілісну п’єсу?
– Саме спосіб створення колективних творів-печворків сприяє поєднанню на перший погляд непоєднуваного. Архітектоніка колективної п’єси-печворк «Босорка» має лише кілька обмежувальних факторів, які, з одного боку, не дають авторам позбавитися власних творчих фарб і злитися у монолітний текст, яким грішила більшість колективних творів в історії світу, а з іншого –концентричний сюжет не дає випасти драматичним доробкам авторів з орбіти центрального світу з прологу.
– Ви називаєте цей проєкт унікальним і плануєте встановлення Національного рекорду України. У чому саме полягає рекорд і чому для вас важливо зафіксувати «Босорку» саме як рекордне явище?
– Колективна п’єса-печворк «Босорка» – це перша у світі драматургічна робота такого кшталту. Її творці гідні бути першопрохідцями, а створене полотно – прикладом єднання довкола реалізації творчого потенціалу.
– А якою ви бачите «Босорку» після її появи на сцені? Це передусім експеримент із драматургічною формою, спосіб зберегти й переосмислити український фольклор чи спроба показати, що сучасна українська драматургія може об’єднувати дуже різних людей навколо однієї історії?
– Зараз над образом босорки працює Театр малих форм Городищенського МПК ім. С. С. Гулака-Артемовського (Черкаська область). Саме там готується сценічне втілення нашого спільного творчого результату. Ми розуміємо, що п’єса – це завжди робота багатьох талантів. Драматург створює текст і збуджує уяву, а театральний постановник з акторами – втілюють задум у життя. Часто буває, що їхні погляди розходяться. Якою буде Євдокія, ми скоро дізнаємося, але я точно знаю, що у неї буде чорна сукня та рожеві шкарпетки. Драматургія може і повинна об’єднувати дуже різних людей, адже у такий спосіб ми підсвічуємо креатив та розкриваємо глибини. Найважливіше – ми даємо поштовх на шляху до здійснення мрій.
Розмовляла Тетяна Яцечко-Блаженко
