У Національному музеї Голодомору-геноциду відбулася Церемонія вручення Відзнаки блаженного священномученика Омеляна Ковча.
Подія розпочалася зі вшанування жертв Голодомору та покладання колосків біля монумента «Гірка пам’ять дитинства» на території музею.
Про це повідомляє Департамент інформації Української Греко-Католицької Церкви.
“Окрім військового капелана УГКЦ о. Юрія Логази, цьогорічними лауреатами стали: Катерина Поліщук («Пташка»), військові капелани о. Сергій Дмитрієв, пастор Геннадій Мохненко, колишній імам Саїд Ісмагілов, а також увесь польський народ в особі Президента Анджея Дуди”, – йдеться в повідомленні.
Відзнаки лауреатам вручили Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, голова Комітету вшанування священномученика Омеляна Ковча Іван Васюник і члени комітету.
За словами Глави УГКЦ, цьогорічне вручення Відзнаки священномученика Омеляна Ковка — особлива подія, бо з часу повномасштабного вторгнення вона відбувається вперше.
“Сьогодні дві події об’єдналися, – зауважив Патріарх. – Ми переживали мить нагородження саме тут, у Музеї пам’яті Голодомору-геноциду. Цього року вшановуємо 90-ті роковини цієї трагедії. Але також сьогодні ми вшанували тих, хто продовжує справу отця Омеляна Ковча, душпастиря в надзвичайних обставинах, пароха Майданека, священника, людини, яка могла бути собою в нелюдських обставинах”.
Блаженніший Святослав наголосив, що цьогорічні лауреати продемонстрували героїчну людяність під час війни.
“Ми вшанували молоду дівчину — „Пташку“, яку сьогодні знає весь український народ. Ми вшанували польський народ — не державу, не інституцію, а звичайних людей, які спонтанно відчинили свої домівки для українців. Ми вшанували військових капеланів різних Церков, навіть різних релігій, які подібно, як отець Омелян Ковч, серед пекла війни бачать Бога і на нього вказують нашим військовослужбовцям. Ми пишаємося, що справа отця Омеляна продовжується, а це означає, що Україна перемагає”, — ствердив Предстоятель.
Омелян (Еміліан) Ковч — священномученик УГКЦ, праведник України. Греко-католицький священик, що все своє життя присвятив допомозі ближньому. Будучи капеланом в Українській галицькій армії завжди перебував із вояками на передовій, щоб підтримати їх морально та й фізично. На парафіях, де він служив, одразу брався за організацію громадського та культурного життя парафіян. Проводив прощі та євхаристійні здвиги (собори) навіть у час радянської окупації.
Був активним у суспільно-політичному житті українців, за що неодноразово переслідувався польською, радянською і нацистською владами. Під час одного із своїх ув’язнень написав книгу — “Чому наші від нас втікають”. Під час нацистської окупації допомагав євреям, врятував більше десятка осіб, зокрема відомого белзького рабина Арона Рокеаха.
