Київ знову занурився у траур. Місто проводжало в останню путь Олександра Зіброва — людину, чиє життя стало синонімом самопожертви. А церемонія, як болюче нагадування про те, яку ціну ми платимо за відносний спокій наших буднів.
Вогонь та підступність ворожого удару
Трагедія сталася у ніч проти 9 січня, коли Дарницький район опинився під вогнем ворога. Олександр разом із побратимами прибув на місце, щоб приборкати полум’я та врятувати тих, хто опинився під завалами. Саме в цей момент ворог завдав повторного удару, який став фатальним.
Тактика «подвійного удару» вже давно стала почерком тих, хто не має жодної уяви про офіцерську честь. Рятувальники, які йдуть у саме пекло без зброї в руках, стають мішенями для тих, хто боїться чесного бою. Олександр отримав важкі травми, але його воля до життя була просто неймовірною.
Вісімнадцять довгих днів тривала боротьба на межі можливого. Лікарі, близькі та колеги до останнього сподівалися на диво. На жаль, серце героя не витримало навантаження, залишивши по собі пустку в душах тисяч людей.
Сирени замість останніх слів
Прощання було сповнене важкої тиші, яку розривали лише звуки пожежних сирен. Це найвищий прояв поваги у професійному середовищі вогнеборців, їхній останній салют побратимові. Сльози на обличчях загартованих чоловіків говорили значно більше, ніж будь-які промови.
Дружина Олександра, та їхні сини Роман і Максим тепер мають навчитися жити без своєї головної опори. Важко підібрати слова, які б могли втішити дітей, котрі втратили батька через підступність ворога. Проте пам’ять про його вчинок має стати для них тим світлом, що вестиме через роки.
Ми писали про таке: У столиці представили нового начальника управління ДСНС.
