В Україні змінилися правила стягнення збору за приватне копіювання аудіо та відео творів. Це наслідок ухвалення змін до закону про управління майновими правами правовласників, які депутати Верховної Ради підтримали у вівторок, 16 червня.
Мають змінитися тарифи стягнення збору за приватне копіювання аудіо та відео творів та запроваджується додатковий збір за репрографічне відтворення картин, фото чи книжок. Логіка збору передбачає, що власник смартфона чи телевізора так чи інакше завантажує на свій пристрій музику, фільми та електронні книги і безкоштовно споживає контент. Через це, мовляв, страждає креативний сектор – ті, хто цей контент продукує.
Оскільки неможливо достеменно встановити хто, скільки, як і якого контенту завантажує чи копіює на свій пристрій, збір за приватне копіювання та репрографічне відтворення мають платити всі власники новопридбаних пристроїв. Імпортери, які завозять в Україну техніку та папір, відраховуватимуть цей збір Організаціям з колективного управління (ОКУ), а ті виплачуватимуть винагороду авторам контенту.
Нині імпортери та Організації з колективного управління почали переговори про встановлення тарифів такого збору на кожен вид техніки. Сторону імпортерів представляє Європейська бізнес асоціація (ЄБА). Організації з колективного управління – Український музичний альянс та Всеукраїнська асоціація авторського права. Ці організації отримали ліцензії на збір та розподіл грошей серед авторів.
Хочеш музику – плати двічі
Збір за приватне копіювання існує в Україні з 2003 року. Український музичний альянс, який адмініструє цей збір, каже, що тарифи востаннє переглядалися шість років тому. Через мінімальні ставки, які зараз платять імпортери, не може розвиватися Фонд української культури та українські митці, адже 25 відсотків зібраних коштів від збору за приватне копіювання йде саме туди, а решта розподіляється серед популярних співаків чи акторів. За словами директора цього альянсу Павла Калениченка, торік альянс зібрав лише 13 мільйонів гривень. “У нас найнижчі тарифи у Європі, тому й страждають автори”, – каже він і наполягає на підвищенні тарифів збору.
Тепер ситуація має змінитися. З контрактної ціни завезеного смартфона пропонується відшкодовувати авторам не 0,15 відсотка, а вже 0,54, з МР3-плеєра, жорсткого диску – 2,61 відсотка, з “флешки” аж 3 відсотки тощо. “Це підвищення збору в три-чотири рази. Собівартість пристроїв подорожчає, а все це закладатиметься у ціну для споживачів”, – каже менеджер комітету побутової електротехніки Європейської бізнес асоціації Вікторія Куликова. За прогнозами у ЗМІ, зокрема і “Урядового кур’єру”, ціни у середньому зростуть на 5 відсотків.
У ЄБА, між тим, вважають запропоновані тарифи економічно необґрунтованими, а сам механізм стягнення збору застарілим, адже, за словами Куликової, він вводився в епоху аналогових пристроїв, коли споживачі та автори не мали технічної можливості спілкуватися напряму і зверталися до посередників – Організацій з колективного управління. “Цей збір вводився в епоху відео та аудіокасет, коли їх копіювали. А тепер споживач платить двічі: купує легальну передплату на якийсь канал і платить, а відтак купує новий телефон чи телевізор, і знову платить теж саме авторам. Купив комп’ютер – заплатив, “флешку” до нього – ще раз заплатив. Це несправедливо”, – обурюється Куликова.
Дорогий папір
Доведеться додатково платити і за офісний папір та копіювальні машини, і це – нововведення. “Плата за візуальний контент – це підтримка культури”, – наголошує голова Всеукраїнської асоціації авторських прав Юрій Гандзюк. За його словами, частина відрахувань за цей збір також йтиме в Український культурний фонд, а частина розподілятиметься серед національних спілок, зокрема серед Спілки фотохудожників та художників та Спілки письменників. При цьому, нарікає Гандзюк, імпортери готові платити збір за папір і копіювальну техніку за мінімальними тарифами, які не дозволять робити ефективні виплати за авторськими правами. “Нам кажуть, що за тим об’ємом ринку техніки і паперу, відрахування авторам становитимуть 6-7 мільйонів гривень на рік. Ми не погоджуємося, бо за нашими розрахунками це має бути до 100 мільйонів гривень”, – зазначає голова Всеукраїнської асоціації авторських прав.
У ЄБА наголошують, що ця асоціація надала їм економічно необґрунтовані розрахунки, які подекуди вищі за деякі тарифи подібного збору в країнах Європи. Там зазначають, що введення нового збору на копіювальні прилади та папір виходить з гіпотетичної можливості зробити копію книги та передати її іншому споживачеві. “Але скажіть, хто роздруковує на принтері собі книгу, а потім її читає? Таких немає. Це абсурдно. Зараз інші технології”, – наполягає Вікторія Куликова. Разом з тим, Юрій Гандзюк вважає, що таке в Україні практикують, зокрема для друкування методичної та навчальної літератури.
Як рахувати виплати?
Нині між імпортерами та Організаціями з колективного управління точаться дискусії щодо тарифів. Європейська бізнес асоціація попереджає, що нелегальний імпорт в Україну може зрости. Також не до кінця зрозуміла методика розрахунку відшкодування зібраних коштів серед авторів та правовласників. Чи є тут поле для зловживань? За словами Павла Калениченка, винагороди авторам музичних творів раніше визначалися за рейтингами на радіостанціях, а авторам фільмів – за даними касових зборів у кінотеатрах. Ще частину коштів розподіляли за даними опитування користувачів соцмереж про популярність кінофільмів.
Щодо розподілу збору за ксерокопіювальну техніку та папір, Юрій Гандзюк вказує, що, за законом, сума, яка залишиться від відшкодування в Український культурний фонд, розподіляється так: 50 відсотків видавництвам і 40 – письменникам. “Ми ще не зібрали жодної копійки, досвіду розподілу у нас немає. Але національні спілки надаватимуть нам інформацію про те, скільки творів видав той чи інший письменник”, – каже Гандзюк.
