Поки країна збирає останні гривні на дрони, а волонтери виснажливо шукають кошти на турнікети, у затишних кабінетах продовжує квітнути паралельна реальність. Це світ, де міста, захоплені ворогом або стерті з лиця землі, продовжують «жити» у звітах, штатах та платіжних відомостях. Україна опинилася в пастці віртуального бюрократизму, де за кожним окупованим клаптиком землі стоїть цілком реальна черга за преміями.
Клумби Покровська
Особливого цинізму ця історія набуває на прикладі Донеччини. Понад 70% області перебуває під контролем ворога, проте адміністративний апарат працює так, ніби завтра — день міста з концертом і перерізанням стрічок. Найбільш красномовний приклад — Покровськ. Поки ворог стояв на околицях, місцева влада замість фортифікацій опікувалася благоустроєм: квітами та бруківкою.
«Очільник Покровська в середньому отримує близько 116 тисяч гривень на місяць. Додайте сюди 100 тисяч премії та ще 10 тисяч за “високі досягнення”. Мабуть, посадити петунії під канонаду — це і є той самий героїчний вчинок, за який держава не шкодує грошей», — зазначають автори розслідування.
Ще абсурдніша ситуація з Торецьком. Місто окуповане з 2025 року, але його адміністрація — це «держава в державі». На запити про зарплату керівництва там відповідають просто: «Інформація не становить суспільного інтересу». Ба більше, на 2026 рік Торецька адміністрація заклала 33 мільйони гривень лише на зарплати чиновникам. Міста немає, контролю немає, але 33 мільйони на «білі комірці» в бюджеті передбачені.
Віртуальна держава: мільярди на «мертві душі»
Цей юридичний сюрреалізм став можливим завдяки змінам у законодавстві. Тепер виплата зарплати чиновнику жодним чином не залежить від того, чи керує він реальною територією, чи лише текою з документами в евакуації. Бюджети громад-привидів продовжують дихати: там виділяють кошти на висвітлення діяльності в ЗМІ, на розробку логотипів і навіть на послуги з благоустрою територій, де давно майорять чужі прапори.
Найбільший маразм — це виплати працівникам міськрад територій, окупованих ще з 2014 року. Дехто з цих людей роками живе в окупації, хтось відкрито співпрацює з агресором, але українська платіжка приходить справно. Чому? Бо посада в системі заброньована, а механізм «відтягування паразитів від бюджету» просто не працює.
«Схоже, що для певної частини еліти війна стала ідеальною бізнес-моделлю. Чим довше вона триває, тим довше зберігаються статуси, службові авто та надбавки за інтенсивність праці в умовах, де праці як такої вже немає», — лунає в мережі.
Ці гроші — це недоотримана броня, некуплені снаряди та невиплачені бойові тим, хто реально тримає фронт. Країна буквально тоне, але замість того, щоб скидати зайвий вантаж, владна вертикаль продовжує набирати в кишені каміння, тягнучи на дно всіх нас. Якщо суспільство продовжуватиме мовчати, ці фантомні адміністрації «переживуть» навіть саму державу.
Ми писали також: Шахрай видурив гроші у захисника на авто для військової частини.
Шахрай видурив гроші у захисника на авто для військової частини
