Чотири роки тому Сили оборони України здійснили найуспішнішу наступальну операцію повномасштабного вторгнення, звільнивши за кілька тижнів понад 11 тисяч квадратних кілометрів території Харківської області. Під час спеціальної дискусії, організованої LB.ua та EFI Group, генерал Олександр Сирський (який на момент Харківської операції очолював Сухопутні війська, а у лютому 2024 – липні 2026 рр. обіймав посаду Головнокомандувача ЗСУ) розповів, як планувався цей контрнаступ в умовах гострого снарядного голоду та яким буде поле бою у найближчі роки. Про це пише LB.UA.
Позважаючи на критичний брак боєприпасів та скепсис Генштабу, саме нестандартні рішення та суворий режим секретності забезпечили блискавичний успіх.
Прорив без снарядів та сувора секретність
На початку серпня 2022 року головна увага військово-політичного керівництва була прикута до Херсонського напрямку. На пропозицію розпочати наступ у районі Горлівки генерал Сирський ініціював альтернативний план — завдати удару там, де ворог зовсім не очікував: в районі Балаклії на Харківщині.
Ключові виклики та хід Харківської операції:
Співвідношення сил: на Ізюмському напрямку ворог тримав 12 батальйонних тактичних груп (БТГр), а в Бєлгородській області — ще 11 БТГр. Ударний кулак ЗСУ склали 92-га механізована, 25-та повітрянодесантна та 80-та десантно-штурмова бригади, за підтримки ГУР, ТрО, НГУ та Нацполіції;
Снарядний голод: на момент висунення військ артилерія окупантів переважала у 12–15 разів. Для термінового розв’язання проблеми за дорученням Президента до пошуку боєприпасів залучали урядовців;
Режим режиму тиші: до детального планування допустили лише п’ятьох офіцерів і генералів. Командири підрозділів отримували конкретні завдання вже безпосередньо під час висунення в район зосередження;
Стрімкий розвиток: першого дня ЗСУ просунулися на 19 км, другого — на 29 км, а вже на третій день вийшли до Осколу. На п’ятий день було оточено Ізюм та захоплено 65-й арсенал у Балаклії без його підриву.
Такий підхід — раптовість, мінімальне коло обізнаних та інформаційна тиша — став основою для наступних успішних операцій, зокрема Курської у 2024 році та на Олександрівському напрямку на початку 2026 року.
Вітчизняна антибалістика та боротьба з реактивними дронами
Одним із головних викликів сьогодення залишається захист цивільної та військової інфраструктури від балістичних ракет ворога. За словами генерала, зважаючи на складність із постачанням ракет для систем Patriot, Україна завершує розробку власної зброї.
Головні технологічні пріоритети оборони:
Українська ракета: створення вітчизняного комплексу для знищення літаків та ракет ворога перебуває на фінальній стадії випробувань (очікується за місяць-два);
Боротьба з реактивними БпЛА: розпочато процес закупівлі легкомоторної авіації для перехоплення дронів, розширюється залучення ПЗРК та модернізація класичних засобів ураження;
Активний захист бронетехніки: вітчизняні комплекси активного захисту (КАЗ) вже дозволяють збивати від 60% до 80% ворожих FPV-дронів, що у майбутньому поверне бронетехніці ключову роль у наступальних операціях.
Штурмові війська, роботизація та вивчення українського досвіду
Аналізуючи трансформацію ЗСУ, генерал Сирський відзначив ефективність створення Штурмових військ, які розвантажили десантно-штурмові підрозділи та дозволили закривати найважчі ділянки фронту.
Оцінюючи майбутнє ведення війни, він наголосив на незворотності роботизації:
Екзоскелети та роботи: піхотинці отримуватимуть механічні та електричні екзоскелети, а підрозділи насичуватимуться наземними робототехнічними комплексами (гуманоїдними й вантажними);
Штучний інтелект: ШІ вже активно застосовується у зброї та розрахунках при плануванні операцій, проте ключовим завданням залишається збереження контролю людини над технологіями;
Лідерство України: наприкінці 2025 та на початку 2026 року військові представники провідних країн НАТО (Британії, Франції та інших) офіційно визнали, що переймають та вивчають унікальний бойовий досвід України.
