Як Путін використовує переговори з Трампом. Телефонна розмова між президентом США Дональдом Трампом та російським лідером Володимиром Путіним мала стати проривом у врегулюванні українського конфлікту. Натомість світ отримав черговий приклад дипломатичного маневрування Кремля.
Замість всеохопного перемир’я – мінімальні поступки, замість зупинки воєнних дій – розмови про хокейні матчі. Путін майстерно застосовує тактику затягування, випробовуючи терпіння західних лідерів та межі їхньої готовності допомагати Україні.
Мінімальні поступки замість реальних дій
Дев’яносто хвилин телефонних переговорів принесли лише скромний результат. Путін погодився на тридцятиденне припинення ударів по енергетичній інфраструктурі України та обмін деякими військовополоненими. Такі обмежені поступки далекі від пропозиції Зеленського і Трампа щодо повного припинення бойових дій на всіх фронтах.
Символічність російських обіцянок підкреслюється тим, що вже через годину після завершення дзвінка українські міста знову потрапили під обстріли. Житлові квартали продовжують зазнавати ударів ракет і дронів, а інтенсивність боїв на сході України не зменшується. Росія одночасно говорить про мир і продовжує вести війну.
Умови, які висуває Кремль, залишаються неприйнятними для України та її союзників. Москва вимагає припинення будь-якої військової допомоги Києву та обміну розвідувальними даними. Такі вимоги фактично означають капітуляцію України, залишену без підтримки перед обличчям російської військової машини.
Радянська тактика: затягування як стратегія
Російський підхід до переговорів нагадує класичні методи радянської дипломатії часів холодної війни. Меттью Шумейкер, колишній офіцер американської розвідки, попереджає, що Путін застосовує добре відпрацьовану тактику безкінечних “технічних консультацій” та дискусій щодо дрібних деталей.
“Під час холодної війни американські лідери часто опиралися втягненню в такі затягнуті процеси, визнаючи, що вони слугували для Радянського Союзу гальмуючими механізмами для перегрупування або використання важелів впливу”, – пояснює експерт. За його словами, Трамп ризикує потрапити в історичну пастку.
Створення робочих груп експертів та перенесення переговорів на Близький Схід – це класичні елементи затягування процесу. Кожна така затримка дозволяє Росії укріпити свої позиції як у військовому, так і в політичному плані. Водночас це підриває єдність західних союзників та їхню довіру до американського посередництва.
Як Путін використовує переговори з Трампом
Особливу стурбованість викликає тон офіційних комюніке після переговорів. Білий дім оптимістично описав розмову, акцентуючи увагу на “величезних економічних угодах” між країнами та “покращених двосторонніх відносинах”. Кремль пішов ще далі, говорячи про “спільні зусилля” двох наддержав щодо врегулювання криз на Близькому Сході та співпрацю з питань ядерної безпеки.
Найбільш сюрреалістичним елементом стали обговорення майбутніх хокейних матчів між американськими та російськими гравцями НХЛ. У той час як українські міста продовжують зазнавати бомбардувань, лідери двох країн обговорювали спортивні змагання. Така неадекватність пріоритетів викликає питання щодо серйозності намірів домовитися про справжній мир.
Показово, що Трамп не зателефонував Володимиру Зеленському після розмови з Путіним. Українському президенту довелося дізнаватися деталі зі ЗМІ. “Довіри до Путіна немає”, – констатував Зеленський, коментуючи ситуацію журналістам.
За тиждень до цього дзвінка Трамп і Зеленський домовилися передати Путіну пропозицію про негайне та повне припинення вогню. Однак російський лідер знову обрав шлях мінімальних поступок і безконечних застережень. Його стратегія залишається незмінною – використати переговори як інструмент розколу між Україною та її міжнародними партнерами.
Ми писали раніше: Донька прес-секретаря путіна Єлизавета Пєскова вийшла заміж та змінила прізвище, щоб уникнути санкцій.