Українська бюрократична машина за підсумками 2025 року пройшла через черговий етап «дієти». Кількість чиновників у державних органах скоротилася на 5,1 тисячі осіб, що становить приблизно 3% від загального штату. Проте, як часто буває в економіці, там, де стає менше людей, стає більше грошей для тих, хто залишився працювати за двох.
Зарплатна математика центральних апаратів
Поки штат держслужбовців танув зі 169,8 до 164,7 тисячі працівників, цифри у їхніх розрахункових листах демонстрували зворотну динаміку. Середня заробітна плата в апаратах центральної влади за рік піднялася з 54,4 тисячі до майже 60 тисяч гривень.
Особливо цікавим виявився грудень, коли цифри в звітах Мінфіну традиційно «підскочили» до 81,6 тисячі гривень. Звісно, це не означає, що всім раптово подвоїли оклади під ялинку. У міністерстві пояснюють це класичними бюджетними процедурами: виплатами компенсацій за невикористані відпустки, матеріальною допомогою на оздоровлення та «вихідними» для тих, хто потрапив під хвилю скорочень.
Найбільше пощастило (або ж вони просто найважче працювали) співробітникам АРМА, НКРЕКП та Державного управління справами. Саме в цих органах грудневі нарахування виявилися найпомітнішими. Хоча загалом у Мінфіні підкреслюють, що потенціал для зростання зарплат у держсекторі був досить обмеженим, а підвищення відбувалося поступово, без різких стрибків протягом року.
Контрасти з реальним сектором економіки
Якщо порівнювати доходи мешканців урядових кварталів із загальною ситуацією по країні, то різниця залишається суттєвою. Наприкінці 2025 року середній показник по українському ринку праці сягнув психологічної позначки у 30,9 тисячі гривень. Це свідчить про те, що бізнес теж змушений підіймати планку, щоб конкурувати за кадри, які стають дедалі дефіцитнішими.
Проте державна служба все одно залишається «елітним» сегментом за рівнем оплати праці, якщо порівнювати з пересічним працівником у регіонах. Звісно, відповідальність та обсяги роботи в центральних апаратах міністерств величезні, але така прірва в цифрах часто стає приводом для гострих дискусій у суспільстві. Держава намагається знайти баланс між «дешевим чиновником», який може бути схильним до корупції, та «дорогим апаратом», який важко утримувати під час війни.
Підсумовуючи рік, можна сказати, що курс на оптимізацію триває. Кількість «рук» у системі зменшується, а якість оплати праці тих, хто тримає державне кермо, потроху зростає. Питання лише в тому, чи стають державні послуги ефективнішими від того, що людей у кабінетах поменшало, а їхні зарплати стали важчими.
Читайте також: Бюджети в екзилі або скільки коштує утримання окупованих громад
Бюджети в екзилі або скільки коштує утримання окупованих громад

















