Військовий поділився своєю історією. Його шлях на війні почався з першого дня, сповненого викликів: «Нічого не знаєш, вчишся на ходу, переймаєш досвід у побратимів». Спершу він брав участь у звільненні сіл Житомирської області, згодом воював у штурмових діях у Цупівці та Питомниках на Харківщині. Два місяці боїв там змінилися переведенням під Бахмут, де воїн разом із підрозділом штурмував і тримав оборону в надскладних умовах.
«Були важкі моменти, особливо під час ротацій. Багато побратимів отримали поранення», – згадує він.
Після виснажливих боїв військовий узяв відпустку через сімейні обставини, але затримався вдома довше, ніж планував.
«Сидіти вдома стало несила. З’явилося бажання повернутися», – розповідає він.
Цікаво, що доля сама нагадала про обов’язок: під час перевірки документів поліція виявила, що він досі числиться у війську. Наступного дня воїна оформили на розподільному пункті, і він повернувся до служби.
«Я відчував, що все одно повернуся, якимось шляхом чи іншим. Кожен із нас має розуміти: за свободу варто боротися», — наголосив військовий.
Ця історія – це приклад незламності та відданості боротьбі за Україну.