Масована атака на Київ у ніч на 14 листопада забрала життя жінки з особливою долею. Наталія Романівна Ходимчук пережила Чорнобильську катастрофу, втратила чоловіка, виховала дітей після трагедії, яка могла зламати кого завгодно. Проте не витримала російського удару по власній квартирі на Троєщині.
Будинок з особливою історією
Дрон влучив у багатоповерхівку, яку місцеві називають “чорнобильським” або “станційним будинком”. Тут мешкали колишні працівники ЧАЕС та їхні родини. Для цих людей це не просто адреса — тут живуть ті, хто пройшов через пекло 1986 року та його наслідки.
Наталія Романівна була вдовою Валерія Ходемчука — першої жертви Чорнобильської катастрофи. Її чоловік загинув під час вибуху четвертого реактора і його тіло так і не знайшли. Воно залишилось під завалами, стало частиною саркофага над зруйнованим енергоблоком.
Жінка прожила довге життя після тієї трагедії. Виховала дітей сама, вистояла перед викликами, які б зламали багатьох. Державне агентство з управління зоною відчуження писало про неї як про людину з тихою силою, що надихала всіх навколо.
Остання розмова
Російський безпілотник влучив просто у квартиру Наталії Романівни. Помешкання вигоріло дощенту. Швидка доправила жінку до опікового центру з 45% опіків тіла. Стан був критичним, але вона трималась.
Того ж дня її провідали друзі з організації “Промінь 5/2”. Ця спілка об’єднує родичів тих, хто загинув від променевої хвороби після аварії на ЧАЕС. Друзі встигли поговорити з пані Наталією — попри важкість поранень, вона була при свідомості та трималася мужньо.
В ніч на 15 листопада серце Наталії Ходимчук зупинилось. Їй виповнилось 73 роки. Вона пережила чорнобильське пекло, дожила до повномасштабної війни, але не пережила удару по власній домівці.
Від однієї трагедії до іншої
Історія Наталії Романівни символічна у найстрашнішому сенсі. Жінка, яка втратила чоловіка через техногенну катастрофу радянських часів, загинула від сучасної російської агресії. Дві трагедії з різницею у майже сорок років, але обидві пов’язані з Росією та її деструктивною роллю.
В агентстві з управління зоною відчуження згадували, що Наталія Романівна жила з гідністю, любов’ю і силою духу. Вона була веселою, підтримувала інших людей, сяяла навіть після пережитого горя. Тепер її голос долучився до голосів усіх невинних українців, убитих російським терором.
Станційний будинок на Троєщині пам’ятає багато історій. Тут живуть люди, які бачили найгірше в радянському минулому. Тепер вони стикаються з найгіршим у сучасності. Наталія Ходимчук стала ще однією жертвою безглуздого насильства, ще одним доказом того, що Росія вбиває без розбору — і тих, хто вже постраждав від її злочинів десятиліття тому.
Читайте також: Рідкісного птаха зафіксували в Чорнобильському заповіднику.
















